- Действительно, у меня только по Украине 29 памятников и памятных знаков Кобзарю. На Звенигородщине, его родине, в которое село не заедете – везде мои работы. Начиная от Тарасика на руках у матери – «Меня там мать пеленала» – к Шевченко-академика.

Особенно приятно, что мой Шевченко стоит в Варшаве. Для меня это большая честь, потому Тараса можно ставить где угодно, но поставить в Польше – это проблема. Они вспоминают Шевченкову поэму «Гайдамаки» словно статуси смішні и их уже трясет. Я сделал туда красивого 16-летнего Тарасика. Стоит он в прекрасном месте в центре Варшавы. Этим надо благодарить моему большому другу, поэту Дмитрию Палочку, который тогда был послом и много сделал для того, чтобы в 2002 году памятник в столице Польши таки появился.

- Трудно не повторяться, работая над памятниками одной и той же человеку?

- Нет! У меня задумано столько, что я мог бы Шевченко делать еще и еще. Это чрезвычайно многогранна фигура. Я не зацикливаюсь над Шевченко лысым и с усами. Был он молодым и красивым. И именно в этом возрасте написал много своих известных произведений. Когда вышел первый «Кобзарь», ему было всего 26 лет.

Я никогда не позволял себе подходить к скульптуре, как когда подходили к Ленину – кепка на голове, кепка в руке. Однажды пришла комиссия, посмотрела – а в Ленина кепка и на голове, и в руках (смеется). Когда подходят к искусству как к заработку, то такое и получается. А когда делаешь от души – трудно повториться.

«Мне нравилось принимать Лениных»

- А вам не приходилось работать над образами Ленина или других вождей?

- Меня часто об этом просили, но обычно удавалось «съехать» – говорил, что не готов к этому образу. Когда, лет 15 подряд, я был экспертом Минкультуры, ездил в составе комиссии и принимал этих Лениных. Мне это очень нравилось, потому что после приема обычно накрывали щедрые столы в обкомах-райкомах (смеется). И когда все ливерные колбасы радовались, там икру ложкой можно было есть.

Но однажды меня таки уговорили – я оформил станцию метро «Ленинская» (ныне «Театральная» – Авт.) Пообещали, что сверху, на углу Прорезной, мне позволят сделать в сквере парковую скульптуру на тему Леси Украинский. Но обманули! Скульптуру даже утвердили, а сделать так и не дали.

Вы, наверное, обращали внимание, что «Театральная» очень темная и мрачная. Помните эти флагштоки с надписями? Я очень хотел, чтобы они не читались. И придумал такое: сделаю их в виде бра, чтобы снизу они подсвечивались. Это слепить и надписи не читаться. Главный архитектор Киева Жариков говорит: давай друг сделаем и посмотрим, что будет. Когда смонтировали, мой замысел раскусили. Освещение сняли. Те отверстия для фонарей сих пор можно разглядеть за флагами. А представьте, что в том подвале под названием «Театральная», все сияет, бра горят … Было бы значительно лучше.

А еще обратите внимание на бюст самого Ленина. Если подойти к нему близко и стать метров за десять – он красавец, а если отойти метров на 50 – то вы увидите, что это чудовище, у него не мозг, а пуля. И вот принимать объект приехал Щербицкий, а с ним целая братия, душ пятьдесят. И тут слышу один кричит: «Это не Ленин! У меня все опустилось. Но подошли к человеку двое и вывели его под руки. Когда же все приблизились к Ленину – а он красавчик! Я был с пятилетней Христей. Щербицкий взял ее на руки и мы вместе сфотографировались у вождя. По крайней мере, я старался быть честным, работая над ним.

- А как вам удалось достичь такого эффекта: исказить Ленина издалека и сделать красивым вблизи?

- Я же скульптор или кто? Я не хотел делать. И если бюст уберут, плакать не буду. Некоторые мои памятники уже убрали. Например, памятник Дзержинскому, стоявший возле городского КГБ в Киеве. Когда мне заказали его, делал с вдохновением. Что я о нем знал? Что с 1924 года он детские дома строил. Это уже сейчас мы знаем, что это за детдома были – концлагеря. А уже после 1991 года мне звонят и говорят: «Если стоите, присядьте. Есть разговор». Говорю: «Когда ваша организация говорит присесть, мне так хочется еще постоять» (смеется). И меня спрашивают: как смотрите на то, чтобы мы сняли памятник Дзержинскому? – С удовольствием, говорю. Потому памятник такой сволочи не должен стоять.

О таких, как я, говорят лох

- Поставить памятник – большая удача для скульптора. Но это бывает не так часто. Чем вы как скульптор зарабатываете еще?

- Видите, вся мастерская заставлена не памятниками, а станковыми работами. Я их делаю по велению души, потому что мне это нравится. И зачастую люди их покупают. С этого и живу.

- Ваши работы дорого стоят?

- Вот эта скульптура (показывает композицию, не выше метра), только чтобы перевести в бронзу, потянет на 130 тысяч долларов. А можно ли эту механическую работу приравнять к работе скульптора? Чтобы сделать это (показывает скульптуру), довбатися надо полгода, день в день. Скульптура – это тяжелое искусство. Вот и считайте, сколько может стоить такая работа.

Через салоны я ничего не продаю, нет у меня этой жилки предпринимательской. Я «советикум». Знаешь, что это такое? Это страшный человек, практически идиот. Меня приглашают с выставкой ООН в Нью-Йорк, затем Лондон, и одна из работ, там будут виставляться, это «Советикум». С одной стороны – это насупленные лица, заляпано кровью и в клеточку – следы решеток, а с другой – красивое улыбающееся лицо. Такими мы и были! На самом деле с битой мордой, а для всего мира – жить стало лучше, жить стало веселее! Вот я до сих пор такой – зарабатывать стыдно, продавать стыдно. Молодежь наша совсем другая. Они сразу могут сложить себе цену. Знаю, что некоторые называют миллион за свои работы. А когда меня просят назвать стоимость, чувствую неловко, мнусь. О таких, как я, говорят «лох». А кто такой лох? Это человек с совестью.

ДОСЬЕ

Куст Анатолий Васильевич

Скульптор, член Национального союза художников Украины

Родился 30 ноября 1945 в Киеве.

В 1972-м окончил Киевский государственный художественный институт. В 1977-м – аспирантуру Академии художеств СССР. С 2004 года действительный член Академии искусств Украины.

Заслуженный художник Украины (1979), с 1996-го – народный художник Украины.

В творческом багаже скульптора – десятки памятников и монументально-декоративных композиций. В частности, цикл памятников «Пути Тараса», установленных на Черкасщине; памятники «Берестецкая битва», Жертвам голодомора в Украине 1933 года (Чикаго, США), Богдану Хмельницкому (Рокфорд, США), Тарасу Шевченко в Бурштыне (Ивано- Франковщина), Слуцке (Белоруссия), Варшаве (Польша); монумент Независимости Украины и композиция «Основатели Киевской Руси» в Киеве.

Известный скульптор Анатолий Кущ говорит, что впервые прикоснулся к глине в детском саду. Ему тогда было года четыре. «Мы лепили грибочки, – вспоминает он. – Я вылепил свое первое произведение и «заболел» на всю жизнь». Сегодня произведения этого скульптора является практически во всех музеях Украины и в коллекциях многих известных людей. Его работы украшают многие украинских и зарубежных городов, но каждый украинский прежде знает его визиткой главной площади столицы Украины – монументом Независимости.

Накануне 65-летия скульптора мы встретились с Анатолием Васильевичем в его мастерской. Здесь можно ходить, как в музее: скульптуры занимают все пространство – стоят, лежат, висят на стеллажах, полу, стенах. Скульптор признается, что даже в выходные и праздничные дни он приходит в свою мастерскую: «Меня никто не заставляет, но иначе не представляю своей жизни».

«За Мазепу обидно»

- Анатолий Васильевич, в Киеве уже должен стоять ваш памятник Мазепе, вы победили в конкурсе. Которая сейчас с ним ситуация?

- А никакая. Я боюсь, что при этом правительстве о нем и речи быть не может. На патриотические и национальные памятники сейчас денег выделять не будут. Вообще я выиграл конкурс по пяти памятниках, сделал эскизы, утвердил везде и всюду. Это Мазепа в Киеве, Пилип Орлик для Батурина и для Киева, Петр Сагайдачный, Петр Могила – должен быть установлен у «Могилянки». И по всем ним дело заглохло. Особенно за Мазепу обидно. Потому что это замечательный человек и большой патриот. При нем Украина была и образованный, и довольно богата, хотя и не имела полной независимости. При Мазепе был порядок и развивалась культура. Этот человек, несомненно, требует увековечения. Думаю, придет время и это произойдет.

- А почему вы Мазепу решили сделать на коне? В Киеве и так два гетмана – Хмельницкий и Сагайдачный – на лошадях сидят.

- А еще у нас пограничник на коне и Щорс. И все. А сколько у нас фигур стоят? А сколько сидят? Знаете, сколько конных памятников в Вашингтоне? Более полусотни. И никому не приходит в голову, что их слишком много. Ну давайте лежащих будем делать! Таких еще не было. Многие хотели бы увидеть Мазепу босым и голым. Но он тогда был самым богатым человеком в Украине, магнатом. Да, он на коне. Ибо он гетман Украины! Таким я его увидел.

«Монумент Независимости так и остался незавершенным»

- А правда, что монумент Независимости вы лепили из собственной дочери?

- Правда. Когда вы увидите метровке, там моя Кристина – один в один. Но Сан Саныч [Омельченко] кто тогда нашептал, что из дочки леплю. И он говорит: Как это так, за мои деньги свою родню увековечить хочешь? Пришлось переделать.

- Так кого в итоге похожа наша Независимость?

- Да на Христю мою! Только намного старше! Мое право как автора видеть образ таким, каким представляю. А не подстраиваться под вкус конкретного человека. И Сан Саныч, и еще человек 50 еженедельно приходили тогда в мастерскую, смотрели, и каждый мне что-то советовал. Это так смешно, когда человек в том темная, как ночь, а пытается вставить свои пять копеек! И не просто советовали, а заставляли записать и принять к исполнению! Помню, смотрели тогда эти «специалисты» на метровке и говорили: вот что это за вышивка у нее на груди? Нет такой вышивки, убрать! А это была карпатская вышивка! Было в Оранты на голове чильце. А что это у нее такое? Наушники? Убрать! Убрал. Когда же спохватились, говорят: верните все обратно. Да кто же туда уже полезет – это 90 метров почти!

А самое обидное, что монумент Независимости – главный памятник всей моей жизни – так и остался незавершенным. Позади колонны еще должны были стоять скульптуры 12 самых известных государственных деятелей. Но потом все остановилось так сказать на полуслове – вроде за отсутствия финансирования. Еще там планировали сделать Музей государственности, а сделали «Глобус», торговый центр. Поэтому решили и государственных не ставить, потому что они не лепятся к гастрономии. Памятник «пал» жертвой бизнеса.

- Думаете, что тот замысел заморозили навсегда?

- Я надеюсь, что когда, как говорил Тарас Григорьевич, «придет наш Вашингтон» и в Украине появится настоящая национальная и государственная власть, потому что сейчас мы имеем бизнесовую. И тогда памятник будет завершено.

«Эту хреновину, против которой борется Михаил, очень крутит изнутри»

- А когда брались за памятник основателям Киева, не боялись, что его не воспримут? Ведь один уже есть.

- Это не памятник основателям, это начало Киевской Руси. В моем первоначальном замысле скульптуры основателей крепились к основе колонны монумента Независимости. Потом я его доработал, колонна была установлена на основу, которая напоминает храм, как символ того, что наша государственность опирается на христианскую веру. А учредителей я вынес в отдельную композицию. И она несет в себе не просто рассказ о трех братьях и сестре. Там более глубинный смысл. Речь идет о трех племени, из которых состояло славянство: поляне – Кий, чехи – Щек, хорваты – Хорив. Все славяне поклонялись праматери нашей Ладе, символом которой является лебедь (Лыбидь). Все четверо они еще и олицетворяют четыре стихии: Кий имеет на щите изображение огня, Щек держит плуг (земля), Хорив с луком и углом, духовым инструментом (воздуха) и Лыбидь-лебедь (вода). К тому же лук – это еще и древний герб Киева. На вышивках, орнаментах там еще много символики. За каждой пятнышком стоит содержание. Человек, который на том не разбирается, думает что это просто украшения, а тот, кто умеет те символы прочитать, все поймет.

И кто не поленится и примет бинокль, чтобы разглядеть девушку-Независимость, тоже увидит, что в орнаментах на ее одежде – вся наша история от Триполья до христианства. У меня ни одна деталь не является украшением, а каждая имеет подтекст.

- К вашему Архангела Михаила, что на Печерских воротах, тоже были претензии. Мэр Леонид Черновецкий его как-то даже предлагал убрать, потому что очень мрачный и не соответствует христианским канонам.

- Какой же он мрачный? Он красавец и полностью соответствует христианским канонам. Если у Черновецкого была претензия, что он черный, то я скажу: если у него пастор черный, то это же не значит, что он дьявол! Он Владимир-Креститель тоже черный. Почему у Черновецкого нет желания его снять?

Моя ошибка: я пошел на поводу у архитекторов и слишком его разукрасил. Там много золота, особенно на крыльях. Они, кстати, очень классно вылепленные, а позолота слепит – и форма не читается. По каноничности, то он одет, как раньше было принято, в военный доспех Византийской империи. Еще оппонентов задевает, что он такой мощный. Это действительно крепкий парень с атлетической фигурой. Надо читать Библию: Михаил – это равный Богу. Архистратиг – это тот, кто возглавляет все войска. Именно он поборол дьявола и загнал его в ад. Так что же, делать его таким как на Михайловском соборе – с женской задницей и брюшком? Конечно, эту чертовщину, против которой и борется Михаил, очень крутит изнутри. Потому образ получился действительно сильный!

Еще одна моя ошибка. На одном из совещаний образно сказал: Михаил предстанет над Лядскими воротами, чтобы ни одна зараза в Киев больше не прошла. Я и не думал, что эту идею сразу подхватят. Потому Михаил должен был стоять на куполе «Глобуса» – как раз на одной оси с монументом Независимости. И если смотреть на них одновременно, он своими крыльями словно поднимал Оранту. А потом возвели Лядские ворота, чего, думаю, не следовало делать, и Михаила перенесли туда.

Еще не успели утихнуть страсти вокруг убийства сотрудником милиции 16-летнего школьника в селе Старовишневецьке Синельниковского района, как на Днепропетровщине разгорелся новый скандал – и опять с людьми в форме. Правда, на этот раз с работниками Госавтоинспекции.

Особая интрига здесь заключается в том, что потерпевшим оказался человек на Днепропетровщине достаточно известна – автор собрания Цитаты о жизни и председатель областной организации Всеукраинского объединения «Детский олимпийское движение Украины» 37-летний Алексей Гапонов, который живет в райцентре Апостолово, где до недавнего времени возглавлял еще и отдел зеленого туризма райгосадминистрации.

Как рассказал Алексей Григорьевич, 12 ноября около полуночи он выехал на велосипеде на встречу с двумя своими питомцами. Общались, стоя на грунтовой дороге, в городском парке. Когда вдруг их ослепил фарами проезжающий автомобиль. Гапонов отошел в одну сторону дороги, парни – в другой. Автомобиль остановился и из него вышли двое сотрудников Госавтоинспекции и стали говорить Алексею Григорьевичу о его плохое поведение. «Я ничего такого не делаю», – ответил Гапонов и попросил людей в форме показать документы. В ответ мужчины затолкали на переднее сиденье автомобиля со словами: «Покажем в райотделе». При этом Гапонова якобы схватили за волосы и ударили по шее.

Когда стали уезжать, Алексей Григорьевич увидел, что машина направляется на выезд из Апостолово в сторону Зеленодольска. Уже на окраине райцентра смог своей ногой нажать на тормоз и машина остановилась и заглохла. В ответ посыпались удары по рукам, ногам, лицу, от чего Гапонов на некоторое время потерял сознание. А очнувшись, позвонил знакомому сотруднику милиции, который за ним и приехал.

Медики констатировали у Гапонова сотрясение головного мозга, многочисленные гематомы, ушибы плеча.

Обратился Алексей Григорьевич с соответствующим заявлением и в местную прокуратуру. В ответ двое, как выяснилось, сотрудников Госавтоинспекции из местных стали предлагать ему деньги в обмен на то, чтобы вопрос «замять». Гапонов от такого предложения отказался.

Начальник отдела связей с общественностью управления Госавтоинспекции Украины в Днепропетровской области Владимир Лебедев, сообщил «Украине молодой», что служебное расследование этого инцидента ними еще не завершена. И пообещал о результатах проверки обязательно сообщить средствам массовой информации. При этом Владимир Владимирович высказал предположение, что и интерпретация, в которой подают материалы о случае в Апостолово масс-медиа, может оказаться «не совсем такой».

Просьба утихомирить семейного дебошира (38-летняя кременчужанка сообщила в милицию, что ее бьет нетрезв человек) должно завершиться традиционными «воспитательными» мерами со сложением админпротокола о правонарушениях. Однако, когда по вызову прибыл старший участковый инспектор Автозаводского райотдела милиции вместе со своим напарником, разогретый спиртным хозяин набросился с кулаками и на них. Правоохранители заломили наглецу руки, надели наручники и уже за нападение на милиционера доставили его в райотдел. Уже там физическое «воспитание» продолжилось.

По одной из версий, участковый «зацепил» мужа теми же наручниками. По другой – милиционер ударил хозяина локтем, попав прямо в сердце. Поэтому вызваны врачи «скорой» лишь констатировали смерть. Наступила она, согласно заключению судмедэкспертов, именно от ушиба сердца. При таких обстоятельствах прокуратура Кременчуга возбудила против старшего участкового инспектора милиции уголовное дело за превышение служебных полномочий и умышленное нанесение тяжких телесных повреждений с особым издевательством, повлекшее смерть потерпевшего. Сейчас идет следствие.

Время, как сообщили в пресс-службе прокуратуры области, ее представители только что завершили досудебное расследование еще одного резонансного дела, где также фигурирует бывший участковый. Пресса уже сообщала о том, как в конце июня с.г. г. участковый инспектор устроил экзекуцию над 27-летним земляком непосредственно в Лабинском горотделе милиции – задержанному тогда были нанесены тяжелые травмы и повреждения. Во время следствия выяснилось, что до такого изуверства упомянутый участковый прибегал не впервые – задокументировано жестокое избиение им еще одного местного жителя. Поэтому слишком «горячем» милиционеру предъявлено обвинение сразу по трем статьям Уголовного кодекса. Среди них есть даже та, которая предусматривает наказание за служебную подделку. «Самая весомая» из этих статей «светит» лишением свободы на срок до 10 лет. Дело уже передали в суд.

Его пейзажи, натюрморты, путешествующие этюды излучали ту же таки экспрессию красок и чувств. Несколько таких работ, которые экспонировались в Полтаве, привлекли внимание тогда еще не обремененного славой “Теней забытых предков” Сергея Параджанова. Режиссер приехал на Полтавщину во время съемок фильма “Первый парень” по сценарию местного писателя Петра Лубненского. Увидев картины Глушаченко, сам пришел к нему домой и пригласил на разговор к гостинице “Театральный”. Закончилась она приглашениям переезжать в Киев на работу по специальности в группе Параджанова. Вскоре от него поступила и телеграмма вызова.

- Сергей Иосифович, у которого с собой тогда было маловато денег, еще попросил меня приобрести в нашем ювелирном салоне обручальное кольцо для своей сестры, – вспоминает Александр Петрович. – Я, конечно, выполнил тот заказ (деньги он сразу отдал), а заодно прихватил с собой еще и собственные подарки – три своих картины, которые ему больше всего понравились. Когда пришел на проходную киностудии имени Довженко, не умел даже правильно набрать нужный номер телефона – девушки только смеялись из моей просьбы сделать это за меня. Поражал и большой зал, где известные артисты ожидали своего выхода на съемочную площадку. Увидел там молодого Сергея Бондарчука, которого знал за фильмом о Тарасе Шевченко, красавицах-актрисах. А Параджанов встретил меня, будто давнего знакомого. И опять гнул свое: “Нам нужны такие люди, как ты”. Впоследствии буквально уговаривал: “Чего ты тянешь? Бери вон краски, кисти и крась фон для фильма”!. Даже переспрашивал, есть ли у меня деньги на взятку коменданту общежития, чтобы остаться здесь жить. Следующий месяц для меня миновал в разъездах между Полтавой и Киевом. Все это время при встречах мы из Параджановым общались, дискутировали, он приглашал меня домой в однокомнатную квартиру, знакомил со своей очень симпатичной женой.

Уроки гения и жизни

- А о чем вы разговаривали с будущим гением? И почему, в конечном итоге, не пристали на его предложение работать вместе?

- Говорили мы преимущественно об искусстве, – говорит Александр Петрович. – Но не о социалистическом реализме. Еще я спрашивал, чего же он приехал в Украину, где ему не дадут “пробиться”, расправить крылья. “Мне Довженков дух нужен, – говорил Параджанов. – А он – только в Киеве”. Все то, конечно, не могло не влечь. Поэтому я в Полтаве уже даже из учета снялся, трудовую книжку забрал, а потом все же передумал. Почему? Потому что надо было срываться с “насиженного” места и отправляться практически в неизвестность вместе с дружиной и маленькой доченькой. Донимали и другие обстоятельства. Масштабность личности Сергея Пара­джанова понимал уже тогда. Как и то, что такие люди буквально поглощают тебя всего. А мне, если откровенно, “растворяться” в ком-то, пусть даже гениальному, и потеряться в титрах фильмов вовсе не хотелось. Поэтому с Сергеем Иосифовичем пришлось попрощаться.

Разговоры те с выдающимся мастером он запомнил на всю жизнь. Не забывал и установок Нины Якимовны Дудник, других преподавателей училища. Это позволяло выработать своеобразный “иммунитет” против пристосуванства, добавляло сил, силы писать и “шухлядни” произведения. Скажем, картину “Культ личности” с изображением Сталина за трибуной, которую “облизывают” языки кровавого пламени, которое пробивается, кажется, из самого ада, нарисовал еще в 1960 году. Впрочем десятки лет этот вождь народов дальше домашних закоулков “не выходил”.

“Стопроцентно наш, украинский”

В конечном итоге, и к своей первой персональной выставке художник не по собственной воле “дорос” только в 1990 году, то есть в пенсионном возрасте. За более чем полусотлетнее служение искусству Александр Петрович так и не “дослужился” не только до почетных званий и наград – даже к членству в Союзе художников. Как говорят, в фаворе тогда были совсем другие. А вот в новейшую академическую “Энциклопедию современной Украины” попал. В пятом томе статья о нем проиллюстрирована именно “Колхозницами”. И хотя меньшая за спичечную коробку черно-белая репродукция, конечно, не дает полного представления о картине, даже не специалисту понятно: имеем дело не только с совершенным произведением искусства – еще и с историческим документом эпохи.

Отметим, что художник не привык украшать не только советскую действительность. Поэтому, скажем, на своей второй персональной выставке, которая состоялась во времена “развитого кучмизму”, презентовал портрет тогдашнего Президента в окружении “танцующих человечков” из какого-то якобы африканского племени.. Досадно только, что посмотреть на его работы, как и раньше, непросто. Картины Глушаченко “разбрелись” преимущественно по частным коллекциям. Один из коллекционеров, полтавець Виктор Коваленко в своем просторном доме создал своеобразный музей его полотен. А на вопрос почему среди десятков значительно более известных художников избрал именно Александра Глушаченко, Виктор Николаевич ответил коротко: “Так он же стопроцентно наш, украинский”.

Если бы художнику Александру Глушаченку не выпало стать нашим современником, его судьбу, вероятно, стоило бы “нарисовать” хотя бы в воображении. Прежде всего для того, чтобы понять самую тесную связь не только поколений – целых эпох. Судите сами. Отец его деда был крепостным. Семейство последнего вместе с десятком таких же подневольных семей господин выменял за породистых псов и поселил над рекой в живописной Писаривке близ Полтавы. Дед записался в новообразованный колхоз последним только после недельного “перевоспитания” в буцегарни, а потом умер от голода. Отец погиб на фронте в первые месяцы войны. Поэтому на плече старшего из двух братьев, 13-летнего Сашка, мужская ноша кормильца крестьянского семейства легла в подростковом возрасте. Все то, конечно, не могло не отразиться на его творческой и жизненной борозде..

“А вы знаете, зачем волам хвосты крутили”?

Раннее детство отметилось в памяти в первую очередь ужасными картинами Голодомора. В юности не чурался самой тяжелой работы. Работал молотобийцем в кузнице, полеводом. И помнил слова матушки как новости Дом-2 среди бела дня: “Учись, сынку, чтобы не пришлась вся жизнь волам хвосты крутить”. “Вот вы, уважаемый, по-видимому, считаете это высказывание сугубо фигуральным, – говорит Александр Петрович. – А я же крутил волам хвосты этими руками. Зачем? Лишь для того, чтобы поднять обессиленных от усталости и голода волов или быков, которые падали с ног, и опять поставить их в борозду”.

Убегая от бедности, искал работу в Полтаве. Именно там набрел по “заборному” приглашению к Харьковскому училищу употребительного искусства. Хотя первыми художественными уроками для него стали мамино вышивание и растирание детскими руками кирпича и картофеля для “домашней” краски, которым матушка подводила печь в их хате. В училище надо было овладеть профессией оформителя городских улиц, домов культуры, всевозможных “красных” уголков, ленинских комнат и тому подобное.

Подняться над такой будничностью помогали преподаватели “старой” школы из числа “недобитой” интеллигенции. Одной из них оказалась бывшая дружина известного писателя Аркадия Любченко Нина Дудник, которая читала курс истории искусств. Во внеурочное время она буквально открыла любознательному сельскому парню глаза на произведения Матисса, Ренуара, Моне, Сезанна и других импрессионистов с ярлыками полпредов “чужого” буржуазного искусства. Работы последних поражали, захватывали, но.

С дипломом мастера художественной росписи в 1950 году приехал в более близкую к родному селу Полтаву, где сначала в Доме народного творчества, а потом в нескольких производственно-художественных объединениях проработал 36 лет подряд. “Специализировался” преимущественно на орнаментах, которыми перед праздниками украшали центральные улицы. Но когда вынуждали красить велосипеды, находил другое место работы.

Главная тема – “за плечами”

В конечном итоге, ремесленников хватало и на велосипеды. А для действительно творческих людей (по убеждению Александра Петровича, чтобы они просто не спивались) в областном центре устраивали коллективные выставки. На них работы Глушаченко – преимущественно пейзажи, натюрморты – замечали, хвалили, некоторые даже “делегировали” на такие же выставки в Киев. Но морального удовольствия от того первого признания получал немного. Подобное творили практически все, кто брался за кисть. А которым будет его персональный, окремишний мазок на том общем “полотне”? И будет ли он вообще?

С такими мыслями начал внимательнее присматриваться к работам тогдашних корифеев. И постепенно осознавал: подражать им нет смысла. Вспоминал, как еще студентом, будто завороженный, часами простаивал перед “Хлебом” Татьяны Яблонской. Картину эту с улыбающимися труженицами на заполненном золотым хлебом колхозному току тогда считали едва не эталонной для искусства социалистического реализма. Да, это талантливо, почти безукоризненно за техникой, но действительно реалистично ли? Отображена ли там правда колхозного бытия?

В конечном итоге, какая же тогда правда в Александра “за плечами”, в собственной памяти? А еще – в опухших ногах матери, вынужденной за “палочки” трудодней с раннего утра и до позднего вечера гнуть спину на колхозных полях. Тысячи, миллионы таких, как иметь, женщин держали тот колхозный “рай” на своих плечах. И был он вовсе не похожий ни на пропагандистский “лубок” из фильма “Кубанские казаки”, ни на “хлебное счастье” Татьяны Яблонской.

“Колхозницы”, которые пололи судьбу

Из таких размышлений, переживаний, внутренних отрицаний в 1956 году родились его “Колхозницы” – поражающая как за колористикой, так и за сюжетной линией картина. На ней три женщины с узловатыми, покрученными тяжелым трудом руками и ногами сапают колхозную свеклу и в то же время “пропалывают” собственную судьбу. Двух из них, согнутых в характерных позах полильниць, художник преднамеренный обезличил, подчеркивая типичность образов. И только у центральной фигуры хватило силы и сил подняться на волну, ставая перед миром без слов и уже, кажется, без любых эмоций. При всех женщинах более выразительно говорит далекая от пшенично-солнечной безоблачности соцреализма экспрессия цветов.

В тех ярких красках, где почти нет полутонов, – самые сокровенные мысли, самые сокровенные мечты.. Уже завтра, казалось, они станут близкими сотням земляков, посетителей дежурной коллективной выставки в Полтаве. Однако сначала свой приговор “Колхозницам” надлежало вынести местным компартийным культуртрегерам, которые “по совместительству” исполняли обязанности цензоров. После их “закрытого” пересмотра выставочных работ художника пригласили “на ковер” к секретарю обкома, который заботился культурой.

- Мои аргументы отскакивали от “кураторов” из обкома, как горох от стены, – вспоминает Александр Глушаченко. – Они сразу больше чем прозрачно намекнули: если бы такая “крамола” появилась из-под моей кисти раньше, никто бы со мной не панькався. Вызывали бы сюда в кабинет “искусствоведов” с наганов – вот и весь разговор. Так как, мол, где вы видели таких колхозниц – у нас же герои, передовики производства, ударники труда, а на картине – карикатура на советскую действительность. Но не ругайте меня, говорю, то же стоит моя иметь.. Не хотели и слушать. Отнес я свои картины домой, вернулся к коллегам, а они мне: “Дурак ты! Кому это нужно? Хочешь сгнить в тюрьме”?. Поэтому сначала подумал: хорошо, буду рисовать крынки, ромашки.. И в душе почувствовал, что таки на правильном пути. И хотя хорошо понимал, что выставлять такие картины мне не позволят, рисовал их уже не для выставок – для себя.

Сотрудники Миргородского городского отдела милиции разоблачили бурную деятельность одного из медиков, который бесперебойно поставлял местным наркоманам препараты, которые содержат вещества наркотического и психотропного действия. Как выяснилось, на протяжении трех последних лет этот эскулап незаконно выписывал любителям “кайфа” рецепты на право приобретения таких лекарств (в частности “Трамадол” и “Сибазон” и декоративная парфюмерия). Потенциальных клиентов находил в собственном кабинете, принимая больных. Скажем, однажды на прием к нему пришла сожительница наркомана. Горе-врач предложил ей за вознаграждение “липовый” рецепт на приобретение наркосодержащих медпрепаратов -, чтобы хватило и на благоверного..

“Гонорар” за услугу был небольшим, но уже на начальном этапе следствия правоохранители задокументировали близко полсотни подобных эпизодов, поэтому о настоящих масштабах деятельности врача можно лишь догадываться. Чтобы скрыть непредсказуемые расходы лекарств, медик не гнушался выписывать рецепты даже на пациентов, которые в них не нуждались (один из них умер еще в 2008 году). Поэтому теперь придется отвечать сразу за двумя статьями Криминального кодекса – за незаконную выдачу рецептов и служебную подделку. По информации инспектора Миргородского горотдела милиции Ирины Бойко, сейчас подозреваемый эскулап находится на стационарном лечении в областном центре. Однако избежать ответственности за содеянное ему уже не удастся – “светит” от двух до пяти лет лишение свободы.

Заметим, что несколько месяцев назад милиционеры выявили еще более масштабные сделки “трамадольщиков” в белых халатах из Машивской райбольницы. Там целая группа “старателей” – врач-онколог и несколько медсестер почти полторы года поставляли “Трамадол” не только наркоманам-землякам, но и желающим из соседних регионов. Рецепты опять же выписывали на псевдопациентов, которые когда-то лечились в них, но уже выехали за пределы района или даже отдали Богу душа.

О каких-то высоких материях наподобие клятвы Гиппократа или медицинской этики с ее азбучным “Не навреди”! предпочитали, конечно, не вспоминать. Красноречивый факт: сразу после задержания врач-онколог делал вид обиженной невинности : мол, я же для “пропащих” наркоманов делал доброе дело! Однако вскоре степень той “доброты” будут оценивать служители Фемиды. Как сообщил днями спикер областной милиции Юрий Сулаев, это дело уже передали в местный суд. В целом к криминальной ответственности привлечены 7 сообщников. Правда, в связи с болезнью одной из обвиненных дело относительно нее выделили в отдельное осуществление.

В Виннице под следствием очутился молодой, но известный в профессиональных кругах ювелирных дел мастер. В своих 25 лет Евгений (имя изменено) имел собственный прибыльный бизнес и перспективы развития. Как сообщила сотрудник пресс-службы областной милиции Винниччины Анна Олийнык, эксклюзивные роботы молодого ювелира имели спрос и стоили больших денег. Но парень решил стать на “скользкий путь”: злоупотребляя доверием денежных клиентов, обманом заработал, по скромным подсчетам, несколько миллионов гривен.

С заявлением к милиции первым обратился директор частной ювелирной фирмы, с которым Евгений поработал некоторое время. По словам начальника отдела областного УБОЗу Леонида Прокопчука, заручившись доверием руководителя, винничанин получил на фирме почти 2,5 кг золота согласно договору. Спустя некоторое время сдал первую партию заказа – 20 дизайнерских женских браслетов. Но вскоре золото на изделиях, которые не успели поступить в продажу, потемнело, и к ювелиру возникли вопросы. Когда их проверили в Государственной пробирной палате, выяснилось, что золото там вообще отсутствующее, за исключением колец соединения, на которых стояла 585-я проба. За выводом специалистов, браслеты были изготовлены из сплава металлов, который добавляют в золото для предоставления ему прочности. Кольца с отмеченной на них пробой плут снял с ювелирных изделий, которые раньше получил на этой самой фирме под реализацию. А сами украшения сплавил и присвоил для развития собственного производства.

Теперь молодой ювелир арестован, ему инкриминируют мошенничество в особенно больших размерах. Отметим, что от бурной деятельности мастера пострадало много людей. Только в милицию обратилось около десятка обманутых. Среди них – клиенты, которые заказали авторские золотые украшения, а в результате получили действительно эксклюзивные работы, вот только наличие золотое в них, мягко говоря, не дотягивала до отмеченной 585-и пробы. Плут не побоялся обмануть даже столичного священника, для которого делал изображение Божьей Матери за собственными эскизами. Перед этим он изготовил для святого отца авторской работы икону, которой заказчик остался очень довольный.

Следствию стали известны и другие факты из криминальной биографии Евгения :, чтобы “заработать” все и сразу, парень брал в кредит под 15 процентов большие суммы в долларах. Например, брал 10 тысяч “зеленых” и уже через месяц возвращал с процентами. А вот в следующий раз одолженную у клиента сумму просто не отдавал. Среди потерпевших ювелира – один из винницких чиновников. Теперь же за долги ювелирных дел мастер попрощался с дорогим оборудованием на собственной фирме и шикарным джипом. Ему “светит” от трех­ до восьми лет лишение свободы.

- Честно говоря, видела я немного, но увидено меня поразило. Околицы Бриджтауна – место базирования нашей сборной – это район маленьких одноэтажных избушек из бамбуку. А центральная часть столицы Барбадоса – это пальмы, кокосы и, что главнее всего – добре, приветливые, улыбающиеся люди.

Мы надеялись, что сможем попробовать разнообразных экзотических морепродуктов – креветок, кальмаров, однако, к сожалению, наше “лагерное” меню ограничилось лишь рыбой.

- А которые вообще ваши гастрономические пристрасти?

- Я – лакомка. Очень люблю шоколад. Иногда делаю онлайн переводчик песен в которых поется о шоколаде и покупаю только этот шоколад.

- Или не пытались на Барбадосе самостоятельно организовать походы по местным ресторанам?

- На это просто не хватило время. Утром и в обед – тренировку, вечером – соревнования, на которых или поддерживала своих соотечественниц, или же боксировала сама.

- В ожидании выхода на ринг как проводили время?

- На турнир все наши приехали со своими личными тренерами – одних наставников спонсировало государство, другие прилетели за свой счет. А я была сама – у моего учителя не нашлось средств на далекий перелет. Было очень сложно адаптироваться. Особенный мандраж чувствовался накануне первого боя.

Первые два дня я вообще была совсем одна. Позже меня взяли “под крыло” два тренера – Руслан Ковалев и Виктор Рогатин, оказывали моральную и психологическую поддержку. Интересно, что перед первым боем они скрыли от меня регалии моей соперницы. О том, что победила чемпионку мира 2008 года Семси Ярали, я узнала лишь по завершении боя.

- С какими эмоциями вы выходили на ринг?

- Я стремилась доказать всем, кто считал меня “туристкой” на этих соревнованиях, что я приехала на Барбадос не отдыхать, а побеждать.

“Дух бойца чувствовала в себе еще с детства”

- А почему вы преимущество отдали именно боксу? Ведь это, мягко говоря, не совсем женский вид спорта.

- Бокс – это моя детская мечта, но в детстве никто мне не позволял им заниматься. Мама согласилась лишь на самбо. Считаю, что поворотным моментом в моей карьере стал “оскароносный” фильм “Крошка на миллион долларов” (о трагической судьбе женщины – профессиональной боксерки. – Редакторша). Однажды, возвращаясь из тренировки из самбо, я решила подражать героине Хиллари Свонк и попробовать побить еще и боксерский мешок.

Дух бойца чувствовала в себе еще с детства. В садике зачастую давала пинков однолеткам, в школе могла дать нагоняя обидчикам, да и во дворе почти все ребята получили от меня по шеи. Три года тому назад мы с подругой были первыми женщинами, которые зашли в мужскую секцию. Первые наши попытки знакомства с новым видом спорта ребята встречали смехом.

- Или пытаетесь позаимствовать манеру поведения в ринзе у каких-то легендарных боксеров?

- Пока все действия – это все мое, родное.

- Скажите, как воспринимает маму-боксерку ваш сын?

- Думаю, что в полторы года ему еще трудно что-то оценить. Но, когда возвращаюсь домой после соревнований, бывают, что меня он не узнает.

- Неужели так сильно достается вашему лицу от соперниц?

- Да нет (смеется). Из-за длительного отсутствия дома ребенок просто успевает забыть, как выглядит мама. Зато когда я дома, ни на что другое, кроме семьи, не хватает время.

- Последствия запрещенных ударов турчанки сильно отразились на вашем внешнем виде?

- Нет, но нес все-таки изменил форму.

- А как вы вообще переживаете проблемы с внешностью, которые возникают после боксерских боев?

- Этим я сильно не проникаюсь.. Однако летом приходилось прятать кровоподтеки под темными очками.

- сильнейший удар Екатерины Кужель – к каким последствиям он приводил?

- Есть у меня домашняя заготовка, которую я выдумала сама. Интересно, что почти во всех боях она давала мне результативные баллы. Правда, тренер очень ссорится, когда я этот удар использую. Постоянно кричит: не бей своим “крюком”. Волнуется. Ведь это “ноу-хау” обнажает мою защиту и делает меня уязвимой перед оппонентками.

- Удар какой соперницы Екатерина Кужель помнит больше всего?

- До сих пор вспоминаю противостояние на Барбадосе с чемпионкой мира из Турции. Назову ее нахальной спортсменкой – сначала бьет левой рукой, а потом добавляет второй удар председателем. Хотя за свои выходки она таки поплатилась – в четвертом раунде при счете 17:9 на мою пользу Семси Ярали просто дисквалифицировали.

- Или приходилось бывать в нокауте?

- В нокауте не была, но счет открывали. В момент, когда арбитр начинает считать до десяти, хочется, чтобы он как можно быстрее прекратил это и позволил опять пойти в бой. В такие секунды кажется, что могу все наверстать и победить ее.

История Екатерины Кужель, которая на чемпионате мира из бокса две недели тому назад создала сенсацию, напоминает судьбу Золушки. Никому не известная девушка из Ровно, которую в национальной федерации до последнего воспринимали как “серую мышку”, лишь благодаря “крестному отцу” – главному тренеру сборной Николаю Хаджиогло – смогла попасть на боксерский “балл”, который проходил на острове Барбадос в Карибском море. А там наперекор судьбе – с разбитым носом и выбитым пальцем – 24-летняя мастер спорта из самбо превратилась в принцессу мира бокса и добыла в борьбе серебряную награду. Как это возможно вообще: дойти до мирового пьедестала лишь через девять месяцев после начала занятий новым для себя видом спорта? С этим вопросом я обратился к Екатерине после нее триумфального возвращения из Бриджтауна.

“В финале возник болевой шок”

- Катю, добытое вами “серебро” на недавнем чемпионате мира стало наивысшим достижением между украинских боксерок. Надеялись ли вы на такой прорыв?

- Результат, что и говорить, неожиданный. Перед отлетом на Барбадос тренер сказал, что мое главное задание – просто испытать свои силы и не волноваться. Я же лишь в декабре прошлого года начала серьезно заниматься боксом, поэтому на меня никто не рассчитывал. Да и сама я не думала, что могу попасть на пьедестал.

- Расскажите детальнее о своем новом занятии, которое меньше чем за год принесло вам мировое признание.

- Моя спортивная карьера начиналась из самбо, которому я отдала 11 лет: получила звание мастера спорта, получила бронзовую награду на мировом первенстве. Однако через травму я попрощалась из самбо и в 2007 году переключилась на бокс. Но, позанявшись полгода, пошла в декретный отпуск. Правда, желание освоить боксерское ремесло меня не оставило – в конце прошлого года я вернулась к спортзалу, зимой начала боксировать во второй раз. В апреле я уже стала чемпионкой Украины, что позволило поехать “на мир”.

- Сказка была бы еще интереснее, если бы в финале вы победили россиянку Надежду Торлопову. Но тот бой прекратили во втором раунде. Почему?

- Уже в первом же бое я получила серьезную травму носа. Турецкая боксерка нанесла мне два запрещенных удара в лицо, поэтому я вынуждена была боксировать через боль, стиснув зубы. В следующем столкновении я в придачу еще и выбила себе палец – сначала вообще казалось, что сломала.

Относительно финала, то последняя моя соперница хотела лишь одного – целила только в нос, и я ничего с этим не могла сделать. К середине второго раунда у меня возник болевой шок. Поэтому мои секунданты решили остановить противостояние.

- С таким стремительным стартом в боксе на что рассчитываете в будущем?

- Сейчас мое главное задание – взять реванш у Надежды Торлоповой. Я ей успела проиграть уже два финальных противостояния (первое – летом на международном турнире в Николае). Надеюсь, в следующий раз наша встреча завершится моей победой.

“Получать серьезные травмы головы я не готова”

- Сейчас вы выступаете в самой тяжелой весовой категории – свыше 81 кг. Не мечтаете ли об участии в Олимпиади- 2012, где впервые будет представлен женский бокс? Правда, там теперь планируют соревнование лишь в трех категориях, причем – не тяжелее 75 кг..

- Мой тренер говорит, что за место в олимпийском весе на Игры 2012 года посоревноваться можно. Но я почему-то думаю, что у меня в этой борьбе будет мало шансов. Поэтому намереваюсь планомерно готовиться к Олимпиаде-2016. Говорят, что уже в Рио-де-Жанейро количество женских категорий увеличит, и могут допустить девушек.

- Похоже, сейчас ваша весовая подгруппа имеет невысокий рейтинг. Ведь стартовый протокол Барбадоского ЧМ включал лишь десяти девушек.

- Я бы так не сказала. Интерес растет из года в год. Кажется, на прошлом чемпионате мира среди любителей в весе до 81 кг было лишь пять участниц.

- А с вами временами еще не связывались представители профессиональных промоутерских компаний? Профи-бокс – это совсем другой уровень..

- Нет, никаких контактов. О занятии профессиональным боксом я вообще еще не задумывалась.

- А если подумать?.

- Наверное, я не направлюсь в профессионалы. Действительно, спортсмена там ожидают и деньги, и слава, но соревноваться без шлема и получать серьезные травмы председателя я не готова. Зато ожидаю приглашений от спонсоров и отечественных любительских клубов.

Говорит, когда младшей была, то даже корову и свиней держала, огорода 35 соток сапала – “лазила, сила была в руках, а потом подумала, зачем оно мне, ведь цены на хостинг и тарифные планы и так не узнаю”?. Поэтому теперь хозяйство уменьшила. Но все равно без живности двор не оставляет.

К школе она не ходила, но писать и читать сама научилась, когда брат стал школьником. Более того, Екатерина Бойко имеет водительские права. “Я знаете, какая решительная была? Й на права сама сдала, и сама к министру в Киев поехала и выбила для себя ручную машину (с ручным управлением. – Авт.). Вон в гараже стоит. Правда, теперь не езжу уже на ней, не те годы”, – говорит женщина.

Она с улыбкой вспоминает, как задумала тогда мать автомобиль и осмелилась самостоятельно добраться до столицы. Села в свою тележку да и поехала по трассе в сам Канев. А уже в райцентре добрые люди ее на теплоход посадили. В Киеве тоже у людей расспросила, как добраться до министра, “в которого инвалидам машины дают”, и доехала туда. На прием попала без проблем. Говорит, на свете добрых людей много – подсказывали и помогали.

Министр принял канивчанку хорошо. Выслушал и сказал: едьте домой, дадут вам автомобиль. Но Екатерина Степановна в столице немного задержалась. Сознается: очень хотела зоопарк увидеть! То побывала еще и там, а уже потом отправилась домой.

Пока в родное село добралась, на столе в хате уже и бумага лежала: поставили-таки ее на очередь. А вскоре получила и автомобиль. Сама ту машину из Звенигородки пригнала. Потом ездила ею и в Канев, и в Черкассы.

Без жалоб на жизнь

Все лето Екатерина Бойко живет в веранде. А в жару здесь только и спасалась. Спала на полу. Соседка ей коврик разостлала, чтобы на цемент не ложилась. Спала с открытыми дверями, говорит, “председателя залежи на порог, свежий воздух, и так мне красиво”.

Сама она всегда стремилась браться за всякую работу, которую могла осилить. Даже квартирантов в хату пустила, какие работали на торфяниках неподалеку, и есть им варила. Говорит, как в жизни нелегко было, а в рюмку никогда не заглядывала. “Водка же от горя не спасет”, – разумно рассуждает женщина.

Соседи говорят, что никогда не слышали, чтобы Екатерина Степановна на жизнь жаловалась. “Нельзя падать духом. Держаться надо, хоть как трудно не бывают. И не сокрушается, – делящаяся житейской мудростью Екатерина Бойко. – А еще – шевелиться, а не сидеть и ждать смерти.”.

Екатерину Бойко в селе Междуречья Каневского района на Черкащине знают все. И уважают. За силу и стойкость духа. В феврале следующего года женщине исполнится 80 лет. И всю свою жизнь она передвигается на руках. Но болезнь, которую она имеет из раннего детства, ее не сломала: еще до недавнего времени Екатерина Степановна самостоятельно сапала огород и держала в хозяйстве корову..

“Аисты эти издавна около нас живут”

.”.Там она живет, на бугорке. Увидите небольшую хату, а рядом с ней – аистовое гнездо на столбе”, – показывает рукой молодая женщина, у которой спрашиваем дорогу к Екатерине Бойко. Аистовое гнездо видно издалека, по этому ориентиру и находим хату нашей героини.

Около двора встречаемся с соседкой Екатерины Степановны – Верой Ищенко. Она выходит на путь с серпом и дерюгой в руках. “Вот нажала козам щавеля на березе и принесла. Помогаю Екатерине Степановне, потому что жаль она. Я тоже сама живу, то приду к ней, поговорю и мне веселее”, – говорит нам женщина и, узнав, что мы журналисты, ведет к хате. Из открытых дверей веранды выглядит сама Екатерина Степановна. Она сидит на полу. Ее маленькие ноги неестественно сплетены и не двигаются.

Здороваемся с хозяйкой и кладем на стульчик рядом с ней привезенные гостинцы. “Спрячь пакет, чтобы Муся не украла”, – просит соседку Екатерина Степановна и пододвигается ближе к порогу и показывает нам рукой на свою черно-белую киску, которая караулит на крыльце.

“А аисты в теплые края полетели? Что-то не видно их в гнезде”, – интересуемся в хозяйки подворья. “Полетели! Они отродясь около нас здесь живут. Сначала на нашей соломенной хате было их гнездо, – улыбается Екатерина Степановна. – А когда мы построили новую, они из теплых краев прилетели, посмотрели на повитку – а она низкая. Тогда давай на столбе гнездо себе строить”. Екатерина Бойко вспоминает, как попросила тогда свою племянницу Надю, мол, помоги птицам: насобирай веток корявых и залежи около столба, может, аисты воспользуются “стройматериалом”. Птицы поняли и помощь людей приняли. С тех пор и живут в новом гнезде. Ежегодно они возвращаются только сюда. Здесь птенцов выводят. А когда собираются в теплые края опять, говорит Екатерина Степановна, взлетают из столба в ее двор. Будто прощаются.

“Недавно смотрю, а аисты – двое взрослых и четверо молодых – идут просто к хате. Происходили круг порога, происходили, я им и говорю: “Что, пришли прощаться”?. А на следующий день вижу – в гнезде уже пусто. Полетели, значит”, – рассказывает женщина.

“Ты сам ребенку ноги откосил”

Ей было немного больше года, когда парализовало ноги. Почему так случилось – неизвестно. Тогда родители возили маленькую Катю по врачам, вплоть до Киева дошли, думали, может, там медицина поможет. Но, к сожалению, вернулись к Межирича ни с чем.

Отец очень переживал, что с ребенком беда случилась. Й нередко упрекал дружину и тещу : мол, это вы ребенка в песок сажали играться, там малая и простужалась.

“А потом ему сон приснился. Как будто отцу кто-то говорит: не нападай на женщин. Ты своему ребенку сам ноги откосил, когда на Михайлове Чудо пошел косить коням траву. После того сна отец больше так не говорил”, – рассказывает о прошлом Екатерина Бойко. И добавляет: родители добрые были, очень любили ее и жалели.

Больше двадцати лет миновало, как нет их на свете. Умер и ее младший брат. Рядом теперь живут племянница Надя и ее муж Николай. Они да еще племянник Сергей и его сын Саша и заботятся тетей.

“О, это Коля едет”! – говорит нам Екатерина Степановна, услышав, как улицей едет мотоцикл. За какое-то мгновение Николай заезжает во двор и интересуется, что то за люди к тете пришли – видно, слухи селом летят быстро. А узнав, что то журналисты, зовет Екатерине Степановне из мотоцикла: “Поеду корове накошу, потом вашим козам привезу траву”.

“Я еще понемногу хозяйствую, коз держу, пять куриц у меня есть, – объясняет женщина. – Было больше, и покрали. Не чужие крали, соседи здесь есть такие, сами ничего не имеют в усадьбе, а мяса хотят.”.

Добре продумане, інтуїтивно зрозуміле меню дозволяє швидко знайти потрібний розділ. FM-приймач оснащений автопошуком і пам’яттю на 40 станцій. Крім цього, плеєр має функцію перегляду фотографій, грою (всіма улюблених тетріс), а також функцією запису голосу і нових треків з радіоприймача. Крім цього, на екрані можна читати текст (підтримуються звичайні. Txt-файли). Навігація по меню не викликає труднощів.

Тільки незрозуміло, чому розробники замість звичної функції повзунка – блокування клавіш – реалізували швидке вимкнення пристрою, а кнопку блокування розмістили разом з іншими кнопками управління: це з незвички може викликати плутанину.

Відзначимо, що акумулятор вбудований, і підзарядка відбувається в момент підключення до комп’ютера. Також заслуговує на увагу той факт, що завантаження файлів відбувається повільно (20 Мб записуються приблизно за 40 секунд, хоча зі швидкістю зчитування проблем немає): флеш-пам’ять цього плеєра виявилася не такою швидкою, як хотілося б.

Безумовно, Assistant МР-4 АМ-68001 заслуговує, щоб на нього звернули увагу, з огляду на його гарну якість звуку, функціональність і досить невисоку ціну.

Також не виникають питання щодо якості звуку, рівень його достойний. Еквалайзер має десять попередньо встановлених режимів і, звичайно, ручну установку.

Забезпечена підтримка таких функцій і форматів аудіо: МР3, WMA, WAV, відео: AVI, MPEG. Присутній радіоприймач і функція запису як з нього, так з вбудованого мікрофона. Девайс підтримує карти пам’яті micro SD, що дозволить збільшити об’єм пам’яті.

Пристрій має інтерфейс USB 2.0, тому швидкий обмін даними між плеєром та комп’ютером гарантований. Зарядка акумулятора в підключеного до комп’ютера пристрою теж не буде тривати дуже довго, в результаті, дозволить насолоджуватися музикою протягом двадцяти годин і близько шести годин – переглядом відеофайлів.

Повного заряду акумулятора вистачає на 22 години прослуховування музики та зображень у форматах: JPG, BMP, Mtv, mp3, wma, drm10 і WAV. Серед додаткових можливостей плеєра можна відзначити FM радіо з можливістю запису, диктофон і функцію повторення А-В.

Пристрій випускається в двох варіантах з об’ємом пам’яті 4 і 8 Гб. Розрізняються вони за кольором. 4 Гб отримав колір слонової кістки, а 8 Гб чорний колір. Підзарядка і передача даних ведеться за допомогою USB.

Апарат має габарити 35,8 х 65,5 х 1 5,3 мм і вагу 1923 Оснащення досить стандартно: трьохрядковий OLED-дисплей з роздільною здатністю 128х48 пікселів, вбудований FM-тюнер, інтегрований цифровий диктофон, а також інтерфейс USB. При цьому новинка сумісна з платформами Маc і PC, підтримує відтворення музичних файлів у форматах МР3 і WMA (DRM 10) і два варіанти флеш-пам’яті на вибір: 1 і 2 Гб. Літій-іонна батарея здатна автономно працювати протягом 15 годин.

Поки плеєр можна купити тільки в Японії, середня ціна $ 60.

Давайте уважніше подивимося на його зовнішній вигляд. Невеликий рідкокристалічний кольоровий дисплей з підтримкою 65536 відтінків кольору, і невелике число кнопок.

Основна маса операцій зосереджена навколо чотирипозиційної кнопки; завдяки такому набору клавіш ми легко можемо здійснювати навігацію по меню і файлової системи в пошуках улюбленого треку. Також поруч з чотирипозиційної кнопкою знаходиться важіль блокування клавіатури. А інші кнопки знаходяться збоку, до їх числа входить кнопка вкл./викл. вона ж Play і Stop, причому останні функції виконуються легким натисканням, а для включення і виключення кнопку потрібно утримувати якийсь час. Наступна кнопка включає режим повтору А-В, а якщо її утримувати, відкриється доступ до попередньо встановленим режимам еквалайзера, яких налічується 11. Ну і остання кнопка теж володіє двома функціями. Перша відкривається легким натисненням, і ми можемо вибрати порядок відтворення треків (9 режимів), а якщо кнопку не відпускати деякий час – активізується диктофон. На корпусі є і важіль карабіна для кріплення плеєра.

Тепер подивимося на меню. І ось перший маленький недолік: меню не русифіковане. Ви запитаєте, чому цей недолік нам здається маленьким? А тому, що меню настільки просте й інтуїтивне, що в ньому розбереться кожен.

Отже, тепер детальніше. У меню ми потрапляємо за допомогою натискання та утримання у центрі нашої чотирипозиційної кнопки, тому як швидке натискання відкриє нам доступ до файлової системи. І ось ми в меню, яке поділено на п’ять розділів. Перша глава це “music”, коментарі зайві.

Друга глава – “browser”, тут теж багато не скажеш, так як це доступ до файлової системи. Третя глава – “FM radio”, доступ до приймача.

Приймач досить непоганий, впевнений прийом (досить чіпкий), пам’ять на 20 станцій, причому дуже легко змінювати режим стерео і моно. Також приймач має автопошуком станцій. Четверта глава – “recording”. У цьому пункті ми можемо записувати радіопередачі на плеєр у форматі МР3.

Запис можна запрограмувати на ваш улюблений діапазон і час, і вона відбудеться автоматично, правда, якщо ви не в метро. Ну і п’ятий розділ – це “settings”; тут ми можемо налаштувати плеєр на свій смак, змінити користувальницький еквалайзер, встановити дату і час. На цьому моменті ми просимо акцентувати увагу, оскільки далеко не всі плеєри зі знімною батареєю володіють цією функцією (навіть при зміні батарейки час не збивається). Ще в настойках ми можемо налаштувати параметри екрана, встановити скрін-сейвер, контрастність, і ще багато інших системних налаштувань.

Що стосується функціональності, то можна відзначити, що плеєр підтримує такі аудіоформати як МР3, WMA і OGG. Також, як зазначено вище, є радіоприймач і запис як з приймача, так і зовнішніх джерел звуку. Також в наявності є ще одна маленька, але в той же час даремна функція: плеєр читає BMP формат. Багато запитають: чому даремна? А просто на екрані з такими розмірами нічого не розгледіти.

Що стосується якості звуку – тестова програма виставила оцінку “добре”. Підключення до комп’ютера здійснюється за допомогою кабелю USB, пристрій визначається як знімний носій, тому для використання не потрібні додаткові драйвера. Швидкість завантаження непогана, на завантаження 512 Мб піде трохи більше 3 хвилин.

Харчування плеєра здійснюється від однієї батареї АА, саме з цієї причини пристрій трохи важкувато, зате музикою можна насолоджуватися 1953 години.

Хотілося б відзначити особливість корпусу. Він настільно зручний в руці, що це не повинно залишитися без уваги.

Це дозволяє йому виглядати красиво і стильно і серед решти учасників нашого тесту. Він відтворює музику у форматах МР3, WMA, ASF, має вбудований FM-приймач із записом, диктофон і еквалайзер.

На передній панелі крім дисплея, для якого можна вибрати один з 7 різних кольорів підсвічування, розташовані 5 кнопок керування у вигляді хреста, що разом з сріблястим обідком по периметру лицьової панелі, надає йому дуже стильний вигляд. На зворотному боці знаходиться мікрофон, роз’єм для підключення навушників, порт USB, отвір під шнурок для носіння на шиї і кришка батарейного відсіку, під якою знаходиться одна маленька батарейка формату ААА підтримуюча робочий стан протягом 10 годин. Збоку розташовані кнопки керування записом, еквалайзером, меню і HOLD.

Звучання плеєра непогана, до того ж, його може поліпшити вбудований еквалайзер, а простота виконання меню робить управління апаратом інтуїтивно зрозумілим.

Додамо лише те, що цей гаджет має доступну ціну і випускається з варіантами пам’яті 512 Мб і 1 Гб. Він сподобається багатьом меломанам і стане для них відмінним музичним прикрасою.

Плеєр має плоску форму і металевий корпус, а також зручну панель управління і широкий 4-рядковий РК дисплей. Функція закладки улюблених композицій зручна для створення власних збірок улюблених пісень.

SV-SD300 дозволяє відтворювати MP3/AAC/WMA композиції в якості, порівнянній з відтворенням з CD-дисків. У нових моделях МР3-плеєрів Panasonic якість звуку хороше, проте необхідність використання додаткового ПЗ для закачування музики в плеєр доставляє певні клопіт.

Цей плеєр завдяки своїй плоскою формі можна з комфортом носити не тільки у вигляді кулона на шиї, але також і в кишені. Можна сказати, що якісна зборка, а також модний плоский дизайн від відомого бренду стане відмінним подарунком для будь-якої стильної дівчини.

Що стосується функціональності, то тут, як і у всієї лінійки “Т”-серії є найнеобхідніше. Сам плеєр підтримує популярні формати МР3, WMA, OGG, ASF. Радіоприймач з досить непоганим прийомом. А також є функція запису як з вбудованого мікрофону, так і з радіоприймача. Ландшафтна архітектура львівщини.

Якістю звуку не поступається своєму старшому братові Т10, який вже встиг зібрати багатотисячні армії прихильників. Тому ми тільки підкреслимо, що і молодший брат має всі шанси повторити цей подвиг.

Перенесення аудіофайлів з комп’ютера здійснюється при підключенні через інтерфейс USB 2.0, що при гарній вбудованої flash пам’яті відбувається досить швидко.

Пристрій плеєра дозволяє йому використовувати змінну батарейку типу АА настільки дбайливо, що робочий стан підтримується до п’ятдесяти трьох годин! Це, сказати Вам, не лише б що.

Одним словом, iRiver у своїй “Т”-серії постарався врахувати всі особливості смаку споживача. “Такі ж, але з перламутровими гудзиками”, як і “Такий же, але без крил” Ви знайдете без праці!

Крім того, плеєр має весь стандартний набір функцій. Є вбудований приймач в діапазоні FM, який запам’ятовує до 20 станцій, і диктофон з можливістю використання гучномовця. Плеєр має широкі можливості для відтворення файлів різних форматів: МР1, МР2, МР3, WMA, ASF, WAV, MPEG-4 (AVI), JPEG й TXT. Музичні здібності цього гаджета може поліпшити вбудований еквалайзер. Зв’язок з комп’ютером здійснюється за допомогою інтерфейсу USB 2.0, а вбудований акумулятор може відтворювати музику до 15 годин.

W-166 має стильний алюмінієвий корпус. Передня і задня панелі чорного кольору, на задній розташовані отвори динаміка. З обох боків на сріблястою вставці розташовані роз’єм для навушників, слот MiniSD, USB-порт, перемикач ON/OFF і клавіші управління плеєром: PLAY/PAUSE, MENU, перемотування і регулювання гучності. Зверху плеєр має виїмку з алюмінієвою перемичкою для кріплення до шийного або кишенькового шнуру.

Меню плеєра зроблено дуже барвисто, є декілька різних тим, підтримується російська мова.

Доступна ціна, великі можливості і гарний дизайн дозволили нам віддати пальму першості саме цьому плеєру. Він стане відмінним подарунком для коханої дівчини не тільки на 8 Березня!

Чорний колір використаний в оформленні торців і лицьової панелі, яка містить в собі дисплей і коло, в який вміщено п’ять навігаційних клавіш.

Девайс виглядає дорого і стильно, кути згладжені, люфт не відчувається навіть при сильному стисненні.

Жорсткий диск плеєра ємністю 20 Гб приховується антишок G-Sensor, завдання якого-вчасно зареєструвати падіння і привести головки диска в безпечне положення. Сам диск працює дуже тихо, щоб його почути, треба піднести плеєр дуже близько до вуха.

Sony NW-HD3 оснащений 1.5 “монохромним LCD дисплеєм, на якому відображається 7 рядків інформації: заряд батареї, тривалість треку разом із системними значками. Підтримуються формати файлів MP3, WMA і WAV, а також файли пропрієтарного формату ATRAC3, при цьому WMA і WAV доведеться перекодувати в процесі запису музики в плеєр за допомогою доданого програмного пакету SonicStage 2.0. Ця проблема знайома всім любителям портативної аудіо-техніки Sony, але в цьому плеєрі вона більш-менш вирішена за допомогою максимально еффетівному програмного забезпечення, що поставляється разом з плеєром. Відео цей плеєр не підтримує, що й не дивно з-за монохромного дисплея. Підтримувані формати картинок – JPEG і Motion JPEG, також можна почитати текст у форматі. txt, семи рядків дисплея завдяки досить високій роздільній здатності цілком вистачає.

Звук у плеєра на висоті, якісний і чистий. А якщо ж звучання кого-то все-таки не влаштує, існує можливість підлаштувати його на свій смак, використовуючи настоянки еквалайзера. Їх передбачено всього 4, але є можливість створити дві аматорські. Можна також перепрошити наявну модель, щоб зробити її максимально сучасної. Плеєр підтримує функції фото-і відеоальбому, але от FM-тюнер у нього, до жаль, не передбачено.

Перевагою цієї моделі є час відтворення без підзарядки на повній гучності, з максимальним використанням меню – воно становить близько 30 годин, що безсумнівно набагато більше, ніж у інших. Плеєр оснащений Li-Ion вбудованим акумулятором, який заряджається як від мережевого адаптера, так і від ПК, до якого підключається за допомогою порту USB 2.0, і забезпечує настільки високі результати програвання.

Таким чином, модель Sony NW-HD3 є ідеальним варіантом для користувачів, які при виборі плеєра в першу чергу орієнтуються на максимально хорошу якість звучання і максимально тривалий час твору, не обтяжене додатковими функціями.

Його контрастна чорно-помаранчева забарвлення, корпус з прогумованого пластика і спеціальна ергономіка повністю відповідають поняттю “EXTREME”. Корпус супер ергономічний – він зручно лежить у руці й не вислизає. Для зручності управління, велика частина кнопок розташована за боків, а на лицьовій панелі знаходиться тільки дисплей і клавіша PLAY/STOP. З цим плеєром і запасом батарейок ААА можна сміливо відправлятися в тривалу подорож, пристрій не потребують ні підключення до електромережі, ні до ПК. Повна свобода дій.

Цей девайс забезпечений вичерпним набором функцій для комфортного прослуховування музики: відтворює аудіо файли МР3, WAV, WMA, є еквалайзер і радіо. Вбудований диктофон. Звук цілком пристойний.

У цілому Canyon CN-MP3SOF може стати гідним вибором для любителів активного способу життя.

Девайс можна віднести до розряду багатофункціональних. Проте виникає питання доцільності таких функцій, як перегляд відеофайлів і картинок у форматі JPEG, BMP, GIF: на такому маленькому дисплеї, розглянути що-то буде дуже важко. Що стосується головного, то плеєр продемонстрував хорошу якість звуку, пристрій володіє приємним перемиканням між треками: воно відбувається дуже м’яко і повинно сподобатися вашим вухам. Непоганий FM-приймач допоможе поповнити ваші музичні запаси: є функція запису радіопередач у форматі MP3.

Розробники також потурбувалися про продуманому інтуїтивному меню, яке допоможе налаштувати плеєр на ваш смак. Однак користувальницькі налаштування еквалайзера ми так і не знайшли, тому довелося задовольнятися встановленими 7 режимами.

В цілому плеєр хороший, проте, на наш погляд, у порівнянні з його функціональністю ціна все-таки зависока.

Вихідна потужність системи – 2х6 Вт, а максимальна – 2х10 Вт NX-B02 підтримує частоти 90 Гц – 20 кГц. Притому новинка живиться від батарейок або від адаптера електромережі. Вага акустичної системи складає 600 грам, а розміри 84х170х84. Коштує новинка 350 доларів.

Крім того, плеєр відображає текстові файли, має електронні ігри і телефонну книгу, записує звук з вбудованого мікрофона і лінійного входу.

Металевий корпус має плоску форму і округлі краю. Кнопки управління зосереджені на прове стороні передньої панелі (перемотування, гучність і ОК) а так само на правому і верхньому торцях плеєра (ESC, POWER, MENU, SHUTTER). На лівому торці знаходяться роз’єми – для навушників, AV OUT, для зарядного пристрою і USB. Задня кришка зроблена з пластику і знімається. Під нею виявляється динамік, камера, слот пам’яті SD/MMC і змінний акумулятор.

У плані ергономіки плеєр виглядає вельми гідно. Цей девайс стане відмінним подарунком не тільки для меломанів, але й для тих, хто не любить нудьгувати в дорозі.

Тим більше що він виявиться багатьом по кишені в прямому і переносному сенсі.

Меню досить оригінальне, але в той же час просте, іконки операцій переміщуються на екрані по колу, а їх зміна здійснюється за допомогою кнопки-джойстика, розташованого праворуч від екрану. Інші кнопки розміщені з одного боку, щоб полегшити управління плеєром. Пристрій підтримує музику у форматі МР3, WMA, WAV. Цілком логічно, що, маючи у своєму розпорядженні повнокольоровим екраном, ця модель підтримує файли таких форматів, як JPEG і. mtv.

За свідченнями тестів плеєр отримав оцінку “добре”, вбудований радіоприймач з пам’яттю на 20 станцій також виявився вельми гідним по якістю. Тембр відтворення можна настроювати за допомогою еквалайзера, кнопка якого винесена на корпус, а це дуже зручно. Працює плеєр від вбудованого акумулятора (Li-Ion), і підтримує робочий стан протягом 8 годин. З одного боку, таку тривалість не можна назвати рекордом, з іншого – для такого малогабаритного пристрою це цілком гідний результат.

Пристрій поміщений в невеликий корпус з білого пластику з великою ручкою регулювання гучності, виконаної з текстурованого алюмінію і розміщеної посередині. З обох сторін розміщені кнопки включення/вимикання ефектів X-Fi Crystalizer та X-Fi CMSS-3D Virtual/Headphone, про які ми поговоримо нижче. Для вибору окремого звукового ефекту достатньо натиснути верхню панель пристрою, під яким ховається контакт.

Таке рішення виглядає досить елегантно й, до того, ж обтяжує витончений корпус зайвими деталями. Натискання здійснюється легко, і відразу ж загоряється кнопка індикатора, що відображає обраний параметр. А його регулювання відбувається вже за рахунок обертання круглого регулятора.

Карта Xmod оснащена інтерфейсом USB, який дозволяє підключати її до ПК. Поруч знаходиться стереовихід “міні-джек” (3,5 мм), службовець для підключення активних колонок або навушників. На іншому кінці знаходяться вихід на навушники і мікрофонний/лінійний вхід. Для того, щоб підключити карту до МР3-плеєра, необхідний буде блок живлення, який, на жаль, в комплект не входить. Однак ви можете придбати його окремо, все залежить тільки від бажання почути якісний звук “з вуст” свого портативного аудіодруга. Установка і підключення пристрою до ПК або MAC не вимагають ніяких зусиль, воно не вимагає драйверів для роботи з Windows XP і відразу визначається як зовнішня звукова карта. Для активізації досить зайти в Пуск-Панель управління-Звуки та аудіопристрої, і вибрати там замість існуючого карту Xmod.

Єдиний недолік, що це треба буде робити щоразу при її підключенні.

Пристрій оснащений технологіями 24 – bit Crystalizer і CMSS-3D. Для розгляду цих технологій докладніше, спочатку потрібно розібратися в принципах конвертації звуку. Як відомо, цей процес має на увазі собою стиск звукової доріжки до певного рівня, достатнього для прослуховування на домашній аудіо-системі, з обмеженням у 16 біт і урізанням високих і низьких частот. Мета технології Crystalizer полягає у зворотному перетворенні доріжки: відновлення звучання в 24 біта і якості CD-мастерингу. Таким чином, формат МР3 буде звучати з соковитими басами і яскравими високими частотами, створюючи враження, що ви слухаєте оригінальну CD-запис.

Не менш ефективно і використання CMSS-3D, що працює в двох режимах. Ця технологія була розроблена для створення віртуального звукового простору, в результаті якого ви чуєте об’ємний звук. Використання цієї технології з активними колонками, підключеними до Xmod, створить ілюзію багатоканального звуку, що оточує вас з усіх боків. Один раз послухавши музику таким чином, буде досить складно перейти на стандартне звучання рідної акустичної системи. Звичайно ж, цей звук не зможе замінити тилових колонок, однак різницю звучанні чути одразу. Технологія розрахована на створення не тільки віртуальної акустичного середовища, але і на максимально достовірне відтворення джерела 5.1 – наприклад, фільмів на DVD. У фільмі із доріжкою Dolby Digital ви не отримаєте результат, ідентичний звучанню домашнього кінотеатру, але й відключати Xmod вам стовідсотково на захочеться.

Особливо корисно це пристрій буде власникам ноутбуків, оскільки вони оснащуються, як правило, не особливо якісними звуковими картами.

A Xmod достатньо всього лише з’єднати собою навушники і джерело звуку, щоб користувач насолодився якісним звучанням улюблених композицій.

Як ви вже зрозуміли, звукова карта Xmod передусім необхідна користувачам МР3-плеєрів як власникам найбільшої кількості пісень, стиснутих одним з найжорстокіших способів. І для того, щоб відчути початкову потужність звуку, необхідна саме така “чарівна паличка”: зовнішня звукова карта Creative Xmod.

Тепер про справу: плеєр має дві кришки, одна закриває роз’єм USB, друга – батарейку. Не знявши, правда, першу, друга не відкриється.

Основні елементи управління знаходяться праворуч від невеликого дисплея, а допоміжні – з верхнього торця пристрою. Навігація здійснюється дуже просто. Я ніде не бачив такого “гігантського” меню, цілих три пункти. Хоча, цього цілком достатньо для нормальної експлуатації пристрою.

“Функція плеєра (№ 1) для плеєра є пріоритетною”, – подумали розробники і встановили підтримку двох форматів аудіо МР3, WMA. Функція № 2 – це запис з вбудованого мікрофона. Мрії радіоманов теж втілені, але не в плеєрі безпосередньо, а окремим пристроєм, що вони, звичайно ж, знайдуть в комплекті.

Якість звуку на хорошому рівні, до того ж нам пропонують 5 режимів еквалайзера для підвищення цього рівня.

Підключення до комп’ютера відбувається через роз’єм USB. Харчується плеєр від батарейки типу ААА, якої вистачає на вісім годин автономної роботи. Не так багато, але ми ж говорили – нічого зайвого.

Його відрізняє стильний дизайн, компактні розміри і легка вага. Т2 володіє оптимальним для MP3-плеєра набором характеристик, який включає підтримку п’яти аудіоформатів, кольоровий економічний дисплей, вбудований радіоприймач і диктофон, а також підтримує запис музики з радіо.

Плеєр забезпечений економічним кольоровим OLED-дисплеєм і літій-полімерним акумулятором, що дозволяє безперервно слухати музику до 1 2 годин.

Високі технології обробки звуку ВВЕ, Mach3Bass, MP Enhance, а також п’ятиполосний еквалайзер дозволяють зробити звучання максимально якісним. З комп’ютером плеєр спілкується дуже швидко за допомогою інтерфейсу USB 2.0.

Якщо додати до такої гарної функціональності ще і його крихітні розміри і вага менше 25 грам, то стає очевидно, що Т2 – кращий плеєр нашого огляду.

Меню дійсно просте, швидше за все це пов’язано з малою кількістю функцій, якими володіють багато сучасних пристроїв такого типу. Всі функції полягають в плеєрі і радіоприймачі. Якість звуку пристрою досить непогане, тим більше, якщо врахувати, що всі аудіо файли переносяться за допомогою утиліти, яка дозволяє збільшити бітрейт аудіо файлів.

Підключення до комп’ютера відбувається через інтерфейс USB 2.0, але на швидкість перенесення даних впливає і програма, через яку здійснюється перенесення файлів. Також у момент підключення до комп’ютера відбувається зарядка вбудованого акумулятора, який підтримує робочий стан до 50 годин. Тому цей плеєр можна вважати гідним продовженням серії WALKMAN.

Вийшов такий собі компакт-диск з навушниками. Набридло – купуй інший плеєр. Втім, пісенний асортимент досить широкий: від романтичних пісень 70-х до музики для заняття фітнесом. До того ж, вартість плеєра $ 26 не набагато перевершує вартість ліцензійного СD.

Плеєр оснащений всіма актуальними на сьогоднішній день функціями. Це програвач аудіо файлів у форматах МР3, WMA, ASF, OGG, FLAC, WAV, MPC; кодеки MPEG 1/2/2.5 Layer 3, WMA (ASF), програвач відео файлів форматами MPEG4, AVI, ASF, WMV; кодеки DivX 3.11/4/5, XviD, WMV9 MP @ LL, при це самий популярний формат AVI не потребує додаткової обробки. Радіоприймач передбачений для запам’ятовування 25 улюблених станцій, хоча треба відзначити, що прийом досить непоганий. Функція перегляду зображень і фотографій працює для форматів JPG (до 6,5 Мб/4 Мп), BMP, PNG, тому при закачуванні фотографій кращої якості з власного фотоапарата, виникнуть проблеми, точніше, це неможливо. Також пристрій можна використовувати для читання улюблених книг, ТХТ формат не проблема для Cowon A2. Присутній режим запису з радіоприймача, вбудованого мікрофона, а також можливість запису відео як з телевізора, так і з інших плеєрів. У цьому є подібність з X-cube Х-505, розглянутому вище.

Також можна відзначити непогану якість звуку, як у навушниках, так і з вбудованих динаміків. Підлаштувати звук допоможе річний п’ятиполосний еквалайзер з передвстановленими 7 режимами. Внутрішні динаміки теж можна трохи підлаштувати за допомогою такої функції, як об’ємний звук, правда, до доброї настільно мініакустичної системи якість не дотягує, але теж непогано.

Обмін файлами з комп’ютером здійснюється через швидкісний інтерфейс USB 2.0. Плеєр оснащений 30 Гб пам’яті.

Час роботи акумулятора в режимі аудіо 18 годин. Зверніть увагу, що при роботі з відеофайлами він працює 10 годин. Це можна назвати рекордом, оскільки в режимі відео плеєру невластиво працювати більше половини свого енергетичного ресурсу. А поповнити енергоресурс можна при підключенні плеєра до комп’ютера або скористатися зарядним пристроєм з поставляється комплекту. Також у комплекті можна знайти ремінець на руку і чохол, який допоможе уникнути подряпин на дисплеї, здатних зіпсувати досить якісну і яскраву картинку.

Завдяки iPod з’явилася унікальна система з більш ніж 4000 аксесуарів – від чохлів до стереосистем, створених провідними виробниками в сфері мультимедіа.

У сенсі функціональності тут все геніально і просто. Функція плеєра, радіо, функція запису з вбудованого мікрофона, а також з улюблених радіостанцій. Якість звуку на непоганому рівні, до того ж, його можна адаптувати до особливостей улюбленого жанру за допомогою еквалайзера в ручному режимі або використавши один з 5-ти запрограмованих.

Ні – перехідник! Плеєр володіє вбудованим USB-коннектором, тому може бути використаний як флешка, що вкрай зручно.

Харчується наш тестований за допомогою однієї пальчикової батареї типу ААА, повноцінно насолоджуватися музикою Ви зможете близько двадцяти годин!

Отже, що ми маємо: симпатичний, сріблясто-блакитний округлої форми кулончик, здатний музикувати, записувати, “ловити” хвилю, удосконалювати свій звук і при цьому більш ніж недорогий. Варто звернути увагу, особливо, якщо Ви лівша.

Меню досить просте і зрозуміле і має декілька пунктів (як і у всіх пристроїв нашого огляду). Є підтримка російської мови і росіян тегів. Є можливість навігації по файловій системі, завдяки чому проблем з пошуком того чи іншого треку не повинно виникнути.

Підтримка аудіоформатів пропонує такий набір: МР3, WMA і WAV, підтримки інших форматів не передбачено. Якість звуку виявилося на хорошому рівні. Параметри відтворення можна налаштувати за допомогою річкового еквалайзера, а для тих, хто хоче насолоджуватися музикою, не вникаючи в такі подробиці, призначені 7 попередньо встановлених профілів. У плеєра є в наявності радіоприймач з непоганим прийомом і якістю звучання. Можна зберегти налаштовані вами радіостанції в двадцяти слотах пам’яті. Пристрій володіє функцією запису з тюнера або вбудованого мікрофона. Запис відбувається у форматі WAV, тому плеєр буде корисний не тільки на відпочинку, але і на лекціях.

Харчування плеєра походить від вбудованого акумулятора Li-Ion, якого вистачає на трохи більше дванадцяти годин відтворення. Підключення до персонального комп’ютера здійснюється за допомогою USB кабелю. USB, у свою чергу, має інтерфейс 2.0, що забезпечує високу швидкість передачі даних. Що важливо і дуже зручно, в момент підключення плеєра до комп’ютера відбувається підзарядка акумулятора. Також для зарядки може послужити наявний в комплекті мережевий адаптер USB, в цьому розробники приємно нас здивували: не в кожній коробці з плеєром знайдеш таку корисну річ. Нам здалося цікавим, що розробники дають гарантію на тривалість зберігання файлів до десяти років, а кількість циклів запису – один мільйон разів. Тому, з огляду на невелику вартість цього пристрою і його хороше якість звучання, на цей плеєр варто звернути увагу. А він, у свою чергу, може подарувати вам чимало приємних моментів під час ранкових пробіжок або при відпочинку на природі, та й у будь-якому іншому місці.

Виробник не забув і про функціональність. MP3-DJ Elite забезпечений всіма основними здібностями, які вже стали традиційними для більшості МР3-плеєрів такого класу. За допомогою цього плеєра можна слухати радіо і музику форматів WMA, МР3 і WAV, а також є функція диктофона. Щоб скопіювати музику на комп’ютер або з нього, плеєр дуже просто підключається до порту USB. За допомогою акумулятора плеєр може працювати до 10 годин, що цілком пристойно для такої крихітки. 1 Гб пам’яті і невисока ціна роблять цей плеєр не тільки одним з кращих, але й дуже доступним подарунком.

Крім того, цей компактний МР3-плеєр є не тільки прикрасою, але і вельми функціональним пристроєм. Є FM-радіо з можливістю запису по таймеру, диктофон, запис з лінійного входу (із зовнішнього джерела), пряме кодування. Відтворює аудіоформати МР3, OGG, WMA, ASF, WAV. Можливий перегляд текстових файлів і текстів пісень. Підтримуються також ігри, встановлена гра Blackjack.

Його відрізняє потужний звук, тривимірне звучання і розширені можливості запису, в тому числі і з зовнішніх пристроїв. Управління відтворенням, записом і настройками здійснюється маленькими акуратними кнопками на бічних панелях. Плеєр оснащений економічним дисплеєм і “довгограючою” вбудованої акумуляторної батареєю, яка здатна протриматися більше доби!

Висока якість збірки і автономність, функціональність і приємний дизайн дозволяє нам присудити цього плеєру нагороду “Краща покупка”.

Отже, цей девайс виконаний у стильних сріблясто-чорних кольорах. Зараз він здається трохи завеликим в порівнянні зі своїми побратимами, проте гладкість і витонченість поєднання пластика і металу нікого не залишить байдужим. Навігація по меню здійснюється за допомогою “хрестоподібної” клавіші, але, на відміну від iPod’у, для призначення тієї чи іншої команди потрібний різний час натискання: для переміщення по вертикальним (меню) і горизонтальним (композиції) списками треба доторкнутися пальцем до частини Plus Touch. Якщо затримати палець, то, відповідно, список буде прокручуватися, або включиться перемотування.

Плеєр оснащений повнокольоровим РК дисплеєм 2.2 “і має відмінну якість відображення. Кольори на дисплеї дуже насичені і контрастні, якість зображення гідно всіляких похвал. Можливо, певну роль тут відіграли і якісні і продумані фонові картинки, але вони тільки підкреслюють яскравість дисплея, який зберігає читаність навіть на яскравому денному освітленні. Системні шрифти також чудово підібрані, що дає можливість без проблем прочитувати текст з дисплея навіть на пляжі.

Плеєр обладнаний жорстким диском в 20 Гб, що дозволить закачати туди дуже багато музики у форматах MP3, WAV, WMA. До ПК плеєр підключається по вже став стандартним роз’єму USB 2.0, і ПЗ (Windows ME, Windows 2000, Windows XP) розпізнається як зовнішній пристрій. Правда, є суттєва деталь: файли, закачані подібним чином, стануть вам у нагоді тільки для транспортування. Для перегонки музики в плеєр для програвання необхідно скористатися фірмовим програмним менеджером Windows Media Player 10 або Gigabeat Room. Ці два менеджери “бачать” записану іншим менеджером музику та файли, з “дописування” не виникає якихось проблем. Цікавий факт: при копіюванні на плеєр музики формати WAV і WMA конвертуються. Перші повністю конвертуються з цими ж параметрами, а другі “заганяються в рамки” бітрейта WMA CBR 32-160 Кбіт/с. Тобто, єдиним форматом, що не вимагає конвертації ніде, як і раніше залишається MP3.

Показувати картинки в звичному форматі JPEG також не викликало жодних нарікань: картинка при копіюванні на плеєр відразу відправляється в папку Pictures, де і чекає свого часу в первозданному вигляді. При перегляді плеєр видає картинки горизонтально у вигляді матриці 3х4, що, на наш погляд цілком логічно.

Плеєр оснащений Li-Ion акумулятором, який дає можливість слухати музику на максимальній гучності протягом 14 годин і заряджається як під час підключення до ПК, так і від мережного адаптера. До речі, адаптер, що включається в комплект постачання, оснащений європейським варіантом штекера з трьома плоскими штирьками, тому доведеться запастися ще й перехідником (він коштує не так дорого).

Засмутило те, що в плеєрі не передбачено ні FM-тюнер, ні диктофон. Зважаючи на те, що плеєр також не відтворює відео, він стане вибором тих, хто цінує японське якість платформи Gigabeat, що лягла в основу гучного Microsoft Zune. Ще одним чималим перевагою цього безсумнівно якісного девайса є його ціна.

Пластиковий корпус приємний на дотик, і може бути виконаний у чорному, білому, тітаніум, сірому, золотистий металік варіантах. Сенсорні кнопки розміщені на таких собі внутрішніх концентричних колах, в темряві місце розташування кнопок можна намацати.

З почуттям виконаного обов’язку відзначаємо дисплей пристрою. При середньому розмірі в 2 “і його гарна передача кольору і чіткість зображення заслуговують похвали. Що стосується управління, то розробники дійсно хотіли спростити життя пересічному користувачеві і зробити навігацію по меню не трудомісткою. Рішення виявилося дуже геніальним і простим – вони створили дві кнопки “Меню”. Одна – дійсно вхід в меню, а друга – в підменю, в якому можна настроїти вибраний розділ, не виходячи з нього. Що стосується чутливості самих кнопок, то ситуація з огрубілі пальцями тут також присутній. Як не крути, а на кнопки хочеться тиснути.

Плеєр – розумниця. Крім підтримки аудіо форматів МР3, WMA, OGG, WAV, він може програвати відеофайли MPEG, AVI, WMV і ASF. Є функція запису, причому, крім стандартних запису з вбудованого мікрофону і радіо, тут присутня можливість запису музики з аналогових пристроїв за допомогою лінійного входу. Плеєр може переглядати фотографії і картинки, з його допомогою можна читати в дорозі книги (не дуже-то зручно, правда, на малому екрані). На випадок безбережної туги або нудьги встановлені чотири гри. Як зазначено вище, особливість Ritmix RF 9000, USBhost допоможе Вам обмінюватися файлами з друзями без посередництва комп’ютера.

Якість звуку на хорошому рівні, замало попередньо встановлених режимів еквалайзера, але є ручний, що відкриває широкі горизонти установок звуку. Плеєр має два вбудованих динаміка вихідною потужністю в 500 мВт кожен. Не потрібно чекати нічого особливого від такого типу динаміків, але який-небудь металевий вокаліст зможе покричати з них більш ніж успішно. На баси розраховувати не варто.

Підключається плеєр до ПК через хостовий інтерфейс USB 2.0, під час підключення заряджається акумулятор пристрою.

Його заряду вистачає ні багато, ні мало на 20 годин роботи пристрою, того, хто дарує Вам музику, а значить, радість, сонце і щастя.

Відтворення низькочастотного звуку має особливості. Вони пов’язані з високою амплітудою коливань діафрагми динаміка, в результаті чого моментально збільшується тиск повітря всередині колонки. У свою чергу, збільшуючись, тиск обмежує рух діафрагми, і відтворення частотного діапазону утрудняється. Новинка – губчастий матеріал – абсорбує зайві молекули повітря і зменшує тиск, дозволяючи діафрагмі рухатися так, ніби корпус колонки набагато більше. У результаті, маленька аудіосистема, по-перше, може відтворювати низькі частоти, а по-друге, відтворювати їх з високою якістю.

Технологія Nano Bass Exciter з’явиться в майбутніх продуктах Panasonic – домашньої аудіотехніки і мобільних терміналах.

Цей красень змусить вас забути про всякі проблеми в дорозі. Його можливості: музика у форматах МР3, WMA і ASF, радіо на 40 станцій, відео, фото, а також вбудовані ігри не дадуть вам нудьгувати ні хвилини!

Крім того, є диктофон з регулюванням чутливості вбудованого мікрофону і гучності вбудованого гучномовця. Вбудований еквалайзер з декількома передустановками. Можливість використання в якості флеш-диска і сумісність з Windows 98SE/ME, ХР, Win2000 спрощують спілкування з ним ПК. Також можна збільшити обсяг пам’яті, вставивши в плеєр карту пам’яті mini SD. Важливо відзначити ще й його оновлюване програмне забезпечення і тривалий час роботи.

Невисока ціна і численні можливості роблять цей плеєр одним з кращих в нашому тесті.

Підтримуються основні аудіоформати: МР3, WMA, WAV.

Плеєр оснащений радіоприймачем з пам’яттю на 30 станцій і можливістю запису радіотрансляції; є і режим диктофона. Крім еквалайзера користувача є 7 попередньо встановлених налаштувань. Живлення пристрою забезпечує вбудований акумулятор (Li-Ion), який розрахований на 10 годин роботи в режимі відтворення.

Відзначимо, що якість звуку цієї моделі досить висока – за результатами тестування вона отримала оцінку “дуже добре”.

У плеєрі є всі функції, якими може володіти плеєр. Підтримує девайс такі аудіо формати, як: МР3, WMA, WAV.PCM, ADPCM і відео формати: AVI, WMV. Є радіоприймач з пам’яттю на 24 станції. Перегляд фотографій та зображень у форматі JPG, також є фото зум. Можна почитати улюблені книги в ТХТ форматі. Плеєр підтримує карти пам’яті SD.

Якість звуку не розчарує, тим більше, якщо скористатися еквалайзером з ручними або встановленими налаштуваннями.

Підключається через швидкісний інтерфейс USB 2.0. У момент підключення відбувається зарядка акумулятора, який під час автономної роботи підтримує робочий стан до 52 годин (!) в режимі аудіо і 10 годин у режимі перегляду відео.

Зверніть увагу на час роботи вбудованого акумулятора. Це рекорд!

Праворуч розташовані кнопки Play/Stop, EZ, REC, MENU. Клавіша EZ відповідає за перехід до субменю режимів, що дозволяє одним натисканням змінити настройки еквалайзера, режим відтворення і т.д. Зліва є перемикач Hold і отвір вбудованого диктофона, зверху – роз’єм під навушники і USB-порт.

Про звуці можна сказати, що він має досить рівний частотний діапазон, що для цифрового плеєра в цілому добре. Вихідний потужності вистачає не тільки для комплектних “вкладишів”, але і для навушників побільше. Звук можна відрегулювати на свій смак, використовуючи десять попередньо встановлених режимів еквалайзера і настроюється П’ятиполосний користувальницький еквалайзер.

Загалом, можна сказати, що серед наших піддослідних FM 33 виділяється найбільшою функціональністю, дизайном і непоганий автономністю. Це і став визначальним фактором для присудження йому нагороди нашої редакцією.

Приємною особливістю стало збільшення обсягу флеш-пам’яті при збереженні ціни. Колірні варіації плеєра тепер прив’язані до обсягу пам’яті.

Так, срібляста модель може мати 2 і 4 Гб пам’яті, зелена, рожева й блакитна – 4 Гб, чорна – тільки 8 Гб. Порадує багатьох покупців новинки збільшений час автономної роботи – з 14 до 24 годин. Змінилася і упаковка плеєра – вона стала прозорою та більш компактною.

Як і колись, у комплект постачання не входить док-станція (тільки адаптер), бажаючі можуть придбати її окремо. Варто відзначити, що, незважаючи на велику схожість плеєрів першого і другого поколінь, док-станції у них різні (це викликано відмінностями корпусів – боки у нового плеєра заокруглені), так що новий iPod nano не підійде до доку попередньої моделі і навпаки. Знизу, крім порту для підключення USB-кабелю, знаходиться аудіо вихід.

Плеєр, як і раніше, заряджається через USB, тому мандрівникам без ноутбука варто відразу придбати адаптер харчування, оскільки в комплекті його немає. Він представляє з себе блок, що складається з двох частин (вилка і сам адаптер), в якому є роз’єм для підключення USB. Підійде як звичайний кабель, що входить в комплект поставки плеєра, так і той, що продається разом з док-станцією.

Однак радіо, як і раніше, відсутня, і цей факт кілька пригнічує. Безсумнівно, поява в iPod такою корисною функції могло б значно підвищити їхню популярність. Для iPod nano пропонується маса різних аксесуарів, що робить його ще привабливішим.

Кришталево чистий звук і яскрава індивідуальність – це і є оновлений iPod nano другого покоління. Конструкція злегка дороблена, а дизайн залишається, як колись, на висоті!

Новий плеєр випускається в двох варіантах з пам’яттю 4 і 8 Гб. Також плеєр обладнаний 1,3 дюймовим OLED – дисплеєм, який відображає понад 260 тисяч кольорів і відтінків. Плеєр підтримує такі формати як МРЗ, WMA, ASF, OGG, FLAC, JPEG, TXT, а також XviD-відео. Новинка обладнана FM приймачем і диктофоном.

Важливу роль вашому виборі зіграє основне достоїнство цього корейського плеєра – це розроблена система економії енергоспоживання.

Виробник стверджує, що новинка зможе працювати до 60 годин без підзарядки.

Ціна новинки на ринку: 4 Гб. – 128 доларів, а 8 Гб. – 246 доларів США.

Щодо функціональності, все на місці, беручи до уваги, звичайно, особливості монохромного дисплея. Плеєр, радіоприймач, цифровий диктофон, запис з вбудованого мікрофону і приймача. Композиції можна сортувати по папках, це дуже зручно надалі при пошуку потрібною.

Якість звуку Wokster W-266 поступається іменитими брендам, але впевнено намагається наздогнати.

А якщо чесно, то ця модель стане Вашим маленьким помічником і легко підніме настрій. Особливо, з огляду на його невисоку ціну.

Плеєр багатофункціональний, завдяки великому дисплею він здатний відтворювати відеофайли MPEG4, AVI, WMV; фото у форматі JPG з гарним якістю. Зберегти відеофайл в пам’ять пристрою можливо за допомогою спеціальної програми на комплектному диск. Пристрій програє аудіофайли форматів МР3, OGG, WMA, WAV, ASF. Є вбудований радіоприймач з режимами ручного та автоматичного сканування і пам’яттю на 20 станцій. Є функція запису з вбудованого мікрофону і радіо у форматі МР3. Пристрій може виступити в ролі книги довгими сільськими вечорами. “Ася” або “Вишневий сад” як не можна краще підійдуть для довершення образу ідилічного єднання з нематеріальним через технічне генія.

Якість звуку гарна, але і його можна підлаштувати під вишуканий смак за допомогою ручного еквалайзера або попередньо встановлених десяти режимів. На випадок, якщо власникові важко визначити, домогтися кращого звучання, в плеєрі існує ще автоматичний еквалайзер, який сам оцінює звук і адаптує сигнал на виході.

Підключається плеєр до ПК для перенесення файлів чи підзарядки акумулятора через провідний перехідник mini USB з інтерфейсом 2.0. Обсягу акумулятора досить для двадцяти годин безперервної роботи. У нашому огляді LG FM37 одне з найбільш витривалих пристроїв.

В першу чергу цей плеєр розглядається як портативний пристрій для перенесення і перегляду фотографій – це закладено вже в його назву. Його повнокольорового 2.5″ LCD дисплея з роздільною здатністю 224х228 пікселів цілком достатньо, щоб з комфортом розглянути будь-які подробиці ваших фотографій. Пристрій поміщений в елегантний сріблясто-чорний корпус і добре лягає в руку. Деталі підігнані одна до другу щільно, без зазорів і люфту навіть при сильному стисненні. В цілому плеєр виглядає дорого і стильно, кнопки розміщені зручно і не викликають дискомфорту.

Тепер можна зупинитися докладніше на його видатних здібностях. Одразу варто зауважити, що функція програвання MP3 у цього пристрою є явно вторинної, хоча реалізована вона, як завжди у Transcend, на високому рівні. Спочатку цей мініатюрний апарат повинен вміти підключатися до будь-якої цифрової фотокамери, а що поставляється разом з ним програмне забезпечення Photo Explorer 8.0 дозволяє редагувати фотографії. Для багатьох фотографів-любителів він стане справжньою знахідкою під час тривалих подорожей, оскільки на нього можна без проблем перекинути всі зняті фотографії, звільнивши тим самим місце на камері для подальшої роботи. Він підтримує роботу з фотографіями формату JPEG і Motion JPEG, a AV-вихід дозволяє безпосередньо підключити його до телевізора, щоб подивитися на себе улюбленого на великому екрані (кабелю включені в комплект доставки).

Ще одним величезним перевагою цього малюка є підтримка безлічі карт пам’яті і можливість переносити дані з цих карток на комп’ютер за допомогою інтерфейсу 2.0 зі швидкістю 480 Мб/с. Чи не правда, зручно носити в кишені кард-рідер, що володіє пам’яттю в 20 Гб і вміє програвати улюблену музику? Підтримувані формати: CompactFlash type I, CompactFlash type II, IBM Microdrive, MiniSD, RS-MMC, Smart Media, SD (Secure Digital), MMC (MultiMedia Card).

Плеєр обладнаний вбудованим Li-Ion акумулятором, час роботи становить лише 4 години, що в принципі дуже непогано для такого “Ненажерливого” дисплея, що відображає 16 мільйонів квітів.

Цей плеєр цікавий в першу чергу людям, які звикли багато подорожувати і не мислячих себе без фотографії. Його можна використовувати як фотоальбом, кард-рідер, як MP3-плеєр. І вся ця корисність поміщена в стильний 11.4х87.3х24.5 мм корпус і важить всього 231 грам.

Чудово те, що не потрібно носити з собою кабель від виробника. Розробники потурбувалися про це, розмістивши на тильній стороні USB-штекер, який, щоправда, підтримує лише інтерфейс USB Full Speed, тому не варто очікувати високих швидкостей завантаження файлів.

Плеєр розуміє основні формати звукових файлів -. Mp3,. Wma,. Wav; також є FM-тюнер. А ще розробники інтегрували в плеєр гру і інфрачервоний порт, який потрібно для роботи пристрою в режимі пульта дистанційного керування до телевізора. У всіх тестах ця модель одержала гарну оцінку, та й функціональність його вражає – відмінний вибір для тих, хто готовий змириться з невисокою якістю зображення дисплея.

Цей плеєр відтворює такі музичні формати, як WMA і МР3, записує звук з FM-приймача або вбудованого мікрофона.

Але основною його особливістю є можливість використання не просто як музичний прикраса, але і як повнофункціональну флешку з радіо, диктофоном і еквалайзером. Для того, щоб записати на плеєр музику, досить підключити Acorp 318 IOF до персонального комп’ютера і скопіювати файли без встановлення яких-небудь конвертерів і програм. ПК розпізнає плеєр як звичайний знімний диск, і копіювання потрібних файлів відбувається без жодних проблем. Завдяки тому, що плеєр має вбудований стандартний роз’єм USB, для підключення 318 IOF не потрібні додаткові кабелі, що теж не може не радувати.

Перш за все, він оснащений 2,5′ РК-дисплеєм з 65536 кольорів, на якому можна переглядати кліпи й улюблені фотографії. Якість досить висока, дозвіл -320х240 пікселів. Цього цілком достатньо, щоб з комфортом проглянути відеокліп і повнометражний фільм: деталі чітко видно, передача кольору на висоті, немає ривків і випадання кадрів. Трохи засмутив той факт, що нема управління контрастом і яскравістю, хоча, з іншого боку, такого бажання і не виникало: ці функції у плеєра реалізовані на висоті.

Трохи дивно, що плеєр не “запам’ятовує” місце паузи; тим, хто недогледів до кінця фільм, наступного разу доведеться дивитися його заново.

Формати, що відтворюються відео: m4v,. Mp4 і. Mov, відео – до 768 кбіт/сек, 320х240, 30 кадрів в секунду (fps). Разом з плеєром АррНе випустила нову версію програмного забезпечення – QuickTime 7.0.3, що дозволяє конвертувати формат DivX, не відтворений плеєром, в будь-який, для нього звичний. З аудіо ситуація інша: плеєр відтворює найбільш популярні формати – ААС (16-320 Kbps), MP3 (32 – 320 Kbps), MP3 VBR, Apple Lossless, WAV, AIFF, Audible, що, безсумнівно, сподобається багатьом потенційним покупцям.

З графічних форматів плеєр вільно працює з JPEG, BMP, GIF, TIFF, PNG і PSD (останній – тільки для Маc), і, до того ж, підтримує функцію слайд-шоу.

FM-тюнера немає, проте це не можна назвати втратою для апарату, в який можна закачати близько 40 000 пісень. Інтерфейс – USB 2.0, маються на наявності композитний вихід аудіо/відео. Шнур для цього роз’єму, правда, доведеться купувати окремо, як і для виходу S-video – у тому випадку, якщо ви захочете подивитися Ваші фотографії на екрані телевізора. Серед додаткових функцій можна також відзначити наявність таймера, годин, будильника, органайзера і вбудованих ігор, які не відрізняються оригінальністю, але допоможуть скоротати деякий час.

Харчується плеєр від вбудованого Li-Ion акумулятора; заявлене виробником час роботи становить до 14 годин у режимі відтворення.

Заряджається апарат і від USB-кабелю, і від док-адаптера, який входить до комплекту.

У комплект постачання iPod Video входить власне плеєр, USB кабель, навушники, док-адаптер і керівництво по “швидкого старту”.

В цілому, цей апарат, виконаний у звичному для iPod’ів дизайні, з впізнаваною сенсорною кнопкою навігації Click Wheel, розмірами 61х104х10 мм і вагою 130 г стане гідним придбанням як для запеклого меломана, так для любителя кишенькового відео. До того ж, при необхідності він може з легкістю замінити флеш-накопичувач досить потужного обсягу.

На верхньому торці знаходяться кнопки POWER/HOLD, TFT/TV, TOOLS. На лівому – роз’єми для навушників, зарядного пристрою, USB і два аудіо-відео виходу.

Все це дозволяє говорити про Р035 як про високотехнологічному функціональному пристрої. Воно може відтворювати аудіо-відео та текстові файли з можливістю виведення картинки на екран телевізора. А дивитися фільми на його великому 3,6″ дисплеї вельми комфортно. До того ж на його 20-гігабайтний вінчестер може вміститися пару десятків! Це ж стосується і музики – на Р035 можна записати понад 10.000 пісень. Медіаплеєр підтримує найпоширеніші аудіо-відео-фото формати: МР3, WMA, WAV, ASF, MPEG4, JPEG, а також може записувати звук з вбудованого мікрофона і лінійного входу.

Меню цього мультимедіа плеєра інтуїтивно зрозуміло. Всі налаштування і вибір функцій прості і прості, що приносить задоволення від роботи з ним. Відтворення плеєром музики та відео нас цілком влаштувало.

В ході тесту медіаплеєр показав, що, незважаючи на невисоку ціну, він справляється зі своїм основним завданням на пристойному рівні і дуже важко не погодитися з тим, що Р035 сьогодні один з кращих у своєму класі.

Але це не так!

Меню нагадує iPodівське. Особливих труднощів при його вивченні не виникне. Єдина проблема – це відсутність можливості сортувати файли в папки, всі вони опиняються в одному каталозі. В результаті дуже незручно шукати потрібний файл з десятитисячного списку.

З точки зору функціональності, у плеєра є все, чим повинен подібний пристрій має володіти, і навіть трохи більше. У режимі прослуховування МР3 забезпечена підтримка основних форматів VVMA (з DRM), МР3, WAV. Любителі радіо зможуть зберегти в пам’яті 32 улюблені станції.

Підтримує такі відео формати, як WMV9, MPEG1/2/4-SP, Motion-JPEG, DivX ® 4 і 5,6 і XviD, найпоширеніший формат Avi потрібно перекодувати за допомогою утиліти, розміщеної на диску в комплекті виробника. Запис може бути виконана як з зовнішнього мікрофона, так і радіо. Функція перегляду передбачена для фотографій і картинок у форматах JPEG (BMP/GIF/PNG/TIFF), деякі зображення, крім того, можна встановити як екранні заставки. Вам буде запропоновано 30 Гб дискового простору, тому можна легко створювати бібліотеки обраного і не хвилюватися при цьому про брак місця.

До додаткових можливостей можна віднести підключення плеєра до телевізора. Правда, виникають труднощі, пов’язані з придбанням допоміжних аксесуарів спеціально для цього девайса, оскільки на вітчизняних теренах авторизованих точок по продажу не існує. Таким чином, шляхи для придбання додаткових пристроїв доведеться шукати самостійно.

Якість звуку, в результаті наших тестів, заслужило оцінку “добре”. Встановити потрібний режим звучання аудіо файлів допоможе еквалайзер, має ручне налаштування, а також вісім попередньо встановлених режимів.

Передача даних відбувається досить швидко завдяки інтерфейсу USB 2.0. Правда, на корпусі відсутній роз’єм mini USB, для цього є спеціальна насадка, яка, до того ж, має відео та аудіо вихід.

Час роботи акумуляторів в режимі аудіо 14 годин, в режимі відтворення відео – всього 4 години; для такого обсягу пам’яті не надто відповідний варіант. Але при виборі споживач швидше зверне увагу на високу якість звуку та зображення Creative Zen Vision:M, ніж на недоліки його живлення.

У цієї моделі є і свої родзинки: можливість зберігання важливих даних, захищених паролем (для цього є спеціальна утиліта на диску з драйверами), а також оригінальна функція караоке, завдяки якій можна підспівувати улюблених виконавцям, читаючи текст на трирядкового OLED-дисплеї. Плеєр підтримує 12 мов, є еквалайзер з 6-ма встановленими режимами.

Вбудований акумулятор заряджається під час підключення до комп’ютера через порт USB 2.0. Час роботи акумулятора становить 14 годин, що дуже не багато. T.sonic 530 за результатами тесту показав хорошу якість звуку, а з огляду на його невисоку ціну ця модель буде гарним вибором.

На лицьовій стороні бачимо невеликий монохромний дисплей і кнопки навігації. З тильного боку розміщується кнопка висунення USB-коннектора (знову плеєр-флешка). Є ще дві кнопки On/Off/Play/Pause і Меню – і важіль блокування, все це знаходиться на верхньому торці девайса. Опції кнопок зрозуміти не складно, а ось меню заплутане, можливо, з-за вузького дисплея.

Плеєр підтримує аудіоформати МР3, WMA, WAV. Є радіоприймач з пам’яттю на 20 станцій. Запис можливий як з вбудованого мікрофона, так і з радіоприймача.

Якість звуку можна відрегулювати за допомогою вбудованих 10 режимів або за допомогою автоналаштування. На перевірку якість звуку виявилося досить гарним.

Підключається плеєр, як було зазначено вище, за допомогою висувного USB-коннектора на тильній стороні. Поряд з важелем коннектора знаходиться кришка, що приховує від роззяв батарейку типу ААА. Завдяки їй робочий стан успішно підтримується протягом вісімнадцяти годин.

Плеєр для тих, хто цінує зміст більше зовнішності.

Всі елементи управління винесені на лицьову частину корпусу і знаходяться з правого і лівого боку екрану, що робить управління максимально простим. Найважливіші знаходяться справа, вони відповідають за навігацію по меню, збільшення гучності і вибір тієї чи іншої функції. А з лівого сторони перебувають другорядні клавіші, що відповідають за зміну стилів екрану.

Меню, в свою чергу, просте, інтуїтивне, знайти потрібний розділ досить легко, навіть в режимі незнайомої мови. Є можливість навігації по файловій системі з метою вибору потрібного файлу.

Плеєр підтримує такі популярні аудіо формати: МР3, WMA, WAV, OGG, VOB, мав відео формати: ASF, AVI, MPEG4, DivX, XviD. При цьому AVI не потребує додаткової обробки. У плеєр можна завантажити свої улюблені книги у форматі ТХТ і насолоджуватися читанням на природі або в дорозі. Перегляд зображень та фотографій у форматах JPG, BMP, GIF, TIF, PNG. Також пристрій має радіоприймач і функцію запису. Запис може проводитися як з вбудованого мікрофону, так і радіо, а ще може проводитися запис із телевізора безпосередньо, DVD-плеєра, відеомагнітофона або супутникового ресивера. (Запис відео файлів відбувається у форматі AVI, а в режимі диктофона – в МР3). Тому питання про можливості підключення до телевізора має відпасти саме собою. Тим більше, що плеєр оснащений інфрачервоним портом, пультом дистанційного управління, і вбудованими динаміками. З огляду на передбачену підставку, цей плеєр повинен сподобатися користувачам, які багато часу проводять у дорозі. Ви тільки уявіть, наскільки скрасить шлях перегляд гарною комедії в купе поїзда. Також є функція будильника.

Плеєр має гарний якістю звуку, є еквалайзер з передвстановленими дев’ятьма режимами і ручної налаштуванням.

Підключення до комп’ютера відбувається через швидкісний інтерфейс USB 2.0, що дозволяє швидко завантажити необхідні файли на досить об’ємну, 30 Гб HDD, пам’ять. Цей пристрій підтримує функцію USB host.

Підзарядка відбувається як від комп’ютера, так за допомогою зарядного пристрою, який знаходиться в комплекті. Також у комплекті є все необхідні дроти для підключення до телевізора. Часу роботи вбудованого акумулятора вистачає для прослуховування аудіо файлів на протягом 20 годин, а при перегляді відео файлів він відважно витримує трохи більше 6 годин.

X-cube X-505 дійсно можна назвати мультимедійним комбайном, немає сумнівів, що ця новинка скоро збере свою армію прихильників.

Враження від ультрамодного дизайну корпусу доповнюється цілими 8 Гб флеш пам’яті. Плеєр має РК дисплеєм і сенсорною клавішею-скролл.

Компактність RF-7400 не зменшила його функціональних можливостей. Все, до чого звикли власники мультимедійних пристроїв, є у симпатичною новинки. Крім того, плеєр підтримує багато різних форматів, у тому числі і FLAC (без стиснення), чим можуть похвалитися небагато плеєри. Крім функцій стандартного типу (МР3, радіо, відео, годинник, диктофон і т. п.), цей плеєр має можливість відтворювати музику з професійними ефектами. Без підзарядки плеєр може працювати майже 23 години.

Що використовується матеріал не дає плеєру вислизнути з руки, а якщо не дуже подобається носити плеєр в руках можна скористатися спортивним чохлом на руку, що додається в комплекті. На корпусі розмістився невеликий OLED-дисплей з роздільною здатністю 96х64 пікселів, на якому відображається наступна інформація, ім’я виконавця, назву треку, заряд батареї, ID3-теги російською мовою (!). Під дисплеєм дуже зручно розмістилися елементи управління, які відповідають за ту чи іншу функцію. Також на корпусі можна побачити порт USB, вбудований мікрофон і два аудіовиходу. Меню дуже зручно, є як вбудований шестирежимний, так і ручний еквалайзер, можливо відображення до 99 папок і файлів. Меню підтримує російську мову, і, що важливо, російські теги. Плеєр не має проблем з такими основними аудіоформатах як МР3, МР2, МР1, WMA, ASF, WAV і володіє гарною якістю звуку. Розробники порахували незайвими (і ми з цим згодні) такі функції, як відтворення відео у форматі AMV і підтримку зображень у форматі JPEG. Однак, як ви самі розумієте, якість зображення на такому маленькому екрані буде низьким.

Радіоприймач в X-Cube Х-305 має хороший і чіпкий прийом, а також двадцять слотів пам’яті для налаштованих станцій. Також є функція запису – як з вбудованого мікрофону, так і з радіоприймача.

При підключенні плеєра до персонального комп’ютера пристрій визначається як знімний накопичувач, тому драйвера і додаткове програмне забезпечення не знадобиться. Завантаження відбувалася досить швидко завдяки інтерфейсу USB 2.0. Є в комплекті і мережений USB-адаптер, тому для зарядки необов’язково мати під рукою комп’ютер, досить однієї розетки. Час роботи акумулятора оцінюється в 18 годин при відтворенні аудіо та 10 годин при відтворенні відео. Розробники передбачили можливість оновлення програмного забезпечення; завдяки цьому в майбутньому можна розширити його функціональність при належній підтримці виробника.

З таким плеєром поїздки за місто, заняття спортом і просто відпочинок будуть набагато приємніше. Особливо якщо враховувати два аудіовиходу, гарна якість звуку і доступну вартість.

Звук T. Sonic 510 відтворює в пристойній якості, має еквалайзер з шістьма попередньо встановленими і призначеним для користувача режимами настройки звучання. Інтерфейс користувача та відображення назв пісень пропонуються на 1 лютого мовами. Передбачена дуже зручна функція циклічного повтору фрагмента для безперервного відтворення зазначеного фрагмента запису, корисна, наприклад, при вивченні іноземних мов. Вивчати їх теж можна цікавим способом, за допомогою текстів пісень – плеєр здатний синхронно виводити тексти на дисплей під час відтворення аудіо файлу.

Завантаження в пам’ять музичних композицій здійснюється, як на звичайний флеш-накопичувач, підключенням плеєра до ПК через комплектний провідний перехідник USB.

T. Sonic 510 відноситься до групи недорогих і якісних продуктів. Невисока ціна і хороші показники функціональності будуть затребувані багатьма цінителями розважальних девайсів.

Підтримує такі формати, як: MP3, WMA, OGG, MPEG4, а також відео формати: AVI (DivX), VOB, DAT, MPEG. Радіоприймач відсутня, але, незважаючи на це, режим запису є, правда тільки з вбудованого мікрофона. Також є опція читання текстових файлів.

Якість звуку непогана. Еквалайзер тільки попередньо.

Підключення до комп’ютера здійснюється через mini USB кабель. Плеєр оснащений також і відео виходом, що дозволить підключити пристрій до телевізору.

Акумулятор заряджається за допомогою зарядного пристрою, який входить до комплекту, там же знайдуться й проведення для підключення до телевізора.

Час роботи акумулятора не найбільше – всього шість годин у режимі аудіо, і чотири години в режимі відео.

Ціна новинок буде досягати 4 Гб. – 150 доларів, 8 Гб. – 200 доларів, а от плеєра з вінчестером обійдеться покупцям в цілих 250 доларів.

Також Microsoft пропонує покупцям новинки користуватися онлайн магазином Zune Marketplace де можна буде знайти більше трьох мільйонів композицій. Також в даному сервісі можливо буде знайти і закачати оновлену прошивку для вашого музичного улюбленця.

Плеєр хоч і не великий, але непогано оснащений: підтримка форматів MP3, WMA, OGG, радіо приймач з пам’яттю на 30 станцій, ігри (як уже було відзначено), записна книга, годинник з таймером і вбудований стерео динамік. Вже не дивують і такі функції як запис з FM-приймача і зовнішніх джерел звуку. У тести ця модель уже пройшла з оцінкою “добре”. Працює пристрій від вбудованого акумулятора Li-pol протягом 17 годин. Проте не обійшлося і без ложки дьогтю – інтерфейс USB 1.1, яким обладнаний плеєр, не забезпечує гарну швидкість завантаження файлів, але на тлі інших переваг цей недолік багато вважатимуть незначним.

Компанія Хехоо випустила популярний медіаплеєр від компанії Apple в корпусі з 18-каратного золота.

Вартість “цеглинки” становить 14000 євро.

Дешево? Будь ласка – Хехоо може запропонувати Вам iPod Shuffle, інкрустований діамантами. Про ціну поки нічого не відомо, але можете бути спокійні – дешево не буде. Замовити золотий iPod можна в будь-який час доби, у будь-який день року, з будь-якого місця планети. Його доставлять в красивою коробці з дерева, виконаної у вигляді піаніно. Тут не до жартів.

Всі кнопки зібрані під екраном, а не розкидані по корпусу, як це прийнято у багатьох виробників плеєрів. Таке розташування кнопок і горизонтальна розстановка функцій в меню робить навігацію зручною і приємною. Якщо вважати чотирипозиційну кнопку як одну, то у пристрою всього три кнопки. Перша служить для включення/виключення пристрою і для включення і виключення програвання файлів. Друга – це чотирипозиційна кнопка, призначена для навігації по меню і регулювання гучності. Третя з написом “menu”, її призначення очевидно.

Нами так і не була знайдена кнопка блокування клавіатури; як було відмічено пізніше, потрібно перебрати меню, щоб знайти цю заповітну функцію. Ще на корпусі ми знайшли роз’єм USB, який щільно закривається гумовою заглушкою, і роз’єм для навушників.

Тепер розглянемо меню детальніше. Тут, як і у iRiver немає російської мови. Як вже говорилося вище, меню має горизонтальне розміщення. У підпунктах були знайдені такі операції, як: браузер, налаштування еквалайзера, порядок відтворення, радіоприймач і багато іншого. Є також дуже корисна функція секундоміра і таймера зворотного відліку. Секундомір, у свою чергу, володіє опцією “Спліт-таймер”, тобто може засікати час одночасно для двох спортсменів.

Формати, які підтримуються плеєром, нечисленні – МР3 й WMA. За даними тесту плеєр показав себе з хорошого боку. Правда, хотілося б відзначити, що гарна якість звуку відзначено тільки при високому бітрейті від 160 Кбіт в секунду.

Радіоприймач можна оцінити як чіпкий на прийом і хороший в якості звуку. Також можна відзначити і автоматичне сканування з подальшим запам’ятовуванням знайдених радіостанцій. Для збереження вибраних діапазонів передбачено 25 слотів. Режими запису виробником не передбачені.

Зручно і те, що харчування пера здійснюється за допомогою знімної батареї типу ААА, і не складає труднощів змінити її під час пробіжки, зробивши маленький гак у бік торгової розкладки. Час роботи від однієї батареї, за словами виробника, складає 18 годин; швидше за все, цей показник справедливий при ідеальних умовах. А в реальному світі батарейка буде працювати трохи менше, тому що не кожен буде дотримуватися рекомендований рівень звуку. При зміні елемента живлення відкривається доступ до слоту карт пам’яті типу ММС і SD. Завдяки цьому слоту ми можемо збільшити пам’ять плеєра на 512 Мб (більший обсяг, по всій видимості, не підтримується).

Підключення девайса до комп’ютера здійснюється за допомогою USB 2.0, що гарантує швидкий запис і читання файлів. Так як плеєр розпізнається як знімний накопичувач, і не потребує якихось додаткових драйверів або програм, то його можна використовувати як карт-рідер. Правда, це не дуже зручно, оскільки попередньо доведеться знімати задню кришку.

Резюмуючи, скажемо, що пробіжки тихими парковими алеями виразно можна зробити веселіше, взявши з собою Creative MuVo С100.

Обидві моделі містять в собі новий процесор ALI М5661Р від Асеr Laboratories, який підтримує багато різних функцій: диктофон, радіоприймач, користувальницький еквалайзер, функції об’ємного звучання і т.д. Надзвичайно корисною особливістю плеєрів є оснащення кожного великим штекером для USB, що дозволяє швидко і без зайвих кабелів переписувати інформацію з комп’ютера на комп’ютер.

Плеєри підтримують назви композицій російською мовою і відображають список файлів і папок, записаних в пам’ять.

Доступна ціна, якої славляться всі МР3-пристрої компанії, у свою чергу, не залишить сумнівів у правильності вибору.

Плеєр оснащений великим вибором функцій – як в налаштуваннях, так і в меню. Крім відтворення всіх популярних форматів, плеєр може відтворювати відео-файли і показувати фото у форматі. jpg. Є FM-приймач із пам’яттю на 8 січня радіостанцій. У плеєрі вбудована функція запис голосу та радіо-передач, також можна запрограмувати час і радіохвилю, на якій потрібно записати програму. Розробники порахували, що не буде зайвою функція TV-пульта, а також гра і показник біоритмів.

Незважаючи на невеликі недоліки, пов’язані з управлінням (маленькі кнопки), цей пристрій має хорошу якість звуку і зручне меню, тому його можна віднести до розряду недорогих, але функціональних девайсів. А його дизайн заслуговує на те, щоб цей плеєр був відзначений нагородою як кращий серед інших учасників нашого тесту.

Рекомендуємо придбати для плеєра чохол, оскільки дуже красива лицьова глянсова панель незабаром може бути подряпана і втратити частку привабливості.

Функціональність К3 трохи ширше, ніж у головного конкурента iPod Nano другого покоління. Плеєр також відтворює аудіо основних форматів, дозволяє переглянути фото і текст, а крім того бере програми FM-радіомовлення. У пам’ять може прийняти 30 радіостанцій, але запис з радіохвилі не передбачена. Вбудованого мікрофона апарат позбавлений, відповідно, функція диктофона в цій моделі не реалізована. Крім музики, YP-K3 дозволяє переглядати на великому 1,8-дюймовому кольоровому дисплеї фотографії в форматі JPEG. Крім того, передбачена функція Text Viewer, що дозволяє переглядати на екрані і тексти у форматі ТХТ.

На лицьовій панелі, знизу від дисплея, розташовані сім сенсорних майданчиків. Вони утворюють сенсорну панель управління і служать для навігації по меню та різним спискам, регулюванню гучності, підтвердження вибору та інших функцій. Часу на освоєння управління не потрібно, так само як і на студіювання керівництва з експлуатації. Всі геніально і просто.

Одна з проблем портативних пристроїв – це повне підпорядкування власника своїми правилами. Ви прослуховуєте записи так, як диктує плеєр, часто, простим списком. YP-K3 демократичніше! Користувач може вибрати один з 6-ти встановлених режимів відтворення записів: з повтором одного запису, всіх, однієї папки, всіх папок і т.д.

Інтерфейс USB 2.0 гарантує високу швидкість передачі даних для швидкого завантаження. А акумулятор підвищеної ємності забезпечить прослуховування музики протягом 25 годин без підзарядки. Його підживлення здійснюється при підключенні до ПК за допомогою USB-кабелю.

Ультратонкий стильний дизайн, сенсорне керування і відмінне звучання роблять цей плеєр лідером серед собі подібних. Відмінний девайс!

Функціональністю плеєр не блищить, що не дивно, з огляду на його відносно невисоку вартість. MuVo V200 підтримує лише основні аудіоформати: МР3, WMA, є завчасно і користувальницький еквалайзер. А от якість звуку для недорогого плеєра виявилося на здивування гідним: тестова програма оцінила його як дуже хороше.

Хороший по чутливості і якості звуку радіоприймач оснащений пам’яттю на цілих 32 станції. Запис здійснюється як з радіоприймача, так і в режимі диктофона. Плеєр складається з двох модулів: перший це плеєр, а другий – батарея. Пристрою достатньо однієї батареї ААА, яка підтримує працездатність до вісімнадцяти годин. Навушники, якими комплектується плеєр, мають дуже короткий провід, хоча наш досвід підказує, що довго користуватися навушниками з комплекту вдається рідко кому – краще відразу або невдовзі купити більш якісні.

Модель поєднує в собі МР3-плеєр, пристрій зберігання інформації та зчитувач карт пам’яті SD/MMC. За рахунок карт вбудований 1 Гб пам’яті можна значно розширити. Плеєр має 7-сегментний РК-дисплей з яскравим підсвічуванням. Інтерфейс USB 2.0 забезпечує високу швидкість передачі даних.

Арасег AU23 1 – ідеальний плеєр для людей, які люблять послухати музику, по-перше, і часто користуються змінними носіями інформації для оперативної передачі інформації, по-друге. У ньому не передбачені інші функції, як-то диктофон або радіо. Плеєр оснащений еквалайзером з 5-у попередньо встановленими режимами. Це дуже до речі, оскільки звук пристрою виявився не дуже якісним, середнім і потребуватиме підправки.

Підживлюється наш кумедний підопічний від однієї батареї ААА, заряду якої цілком вистачить на 6,5 годин відтворення композицій з карти пам’яті і на 7 годин – з вбудованої пам’яті.

Підтримуються режими послідовного і випадкового відтворення музичних записів, а також повторення однієї чи всіх композицій.

Пристрій створений саме для тих, хто купує плеєр заради його основної функції – відтворення музики і хто не хоче переплачувати за додаткові, непотрібні їм можливості.

Аналітики відзначають, що, незважаючи на лиховісні імена, поява новинок не відіб’ється на продажах плеєрів Apple iPod. У корпорації Microsoft також погоджуються з тим, що інвестиції, вкладені в Zune, окупляться, можливо тільки через кілька років.

За функціональністю плеєр показує себе молодцем. Тут вам і плеєр з підтримкою основних форматів МР3, WMA, ASF, OGG, і відеоплеєр з хорошою і якісною картинкою, функції запису як з радіоприймача, так і з вбудованого мікрофона. Також можна переглядати зображення у форматі JPEG і читати улюблені книги в ТХТ. У число додаткових функцій входять 5 ігор для підняття тонусу і годинник з будильником.

Про якість звуку говорить саме ім’я виробника, а якщо конкретніше, то звук гарний і якісний.

Підключається плеєр через швидкісний USB 2.0 інтерфейс, що гарантує швидкий обмін даних з комп’ютером. Так само відбувається зарядка вбудованого акумулятора. Підтримка автономного часу роботи при відтворенні музичних файлів забезпечена до 30 годин, а при перегляді відео – до 5 годин.

Пристрій, звичайно, не назвеш маленьким, але тонким називати його можна впевнено – всього 7мм, руці одне задоволення. На корпусі знаходиться невеликий 1,8 “-й екран, який хоч і кольоровий, але в режимі меню має якийсь трохи похмурий вигляд. (А хочеться карнавалу!). Також на корпусі знаходиться кнопка включення, вона ж служить блокуванням кнопок.

Присутні порт міні USB, аудіо вихід і вбудований мікрофон. Натяк на сенсорне керування розміщений під дисплеєм у вигляді розмітки кнопок на які, правда, хочеться жати, як на звичайні за однією з двох причин: або час відгуку довше, ніж хочеться, або мої пальці загрубіли на плантаціях. До речі, проблема тривалого відгуку переслідує майже всі сенсорні пристрої, у яких елементи управління знаходяться не на екрані.

Плеєр уміє перевтілюватися в радіоприймач, носій даних, відеопрогравач. При цьому трохи похмурий в режимі меню дисплей розфарбовується всіма барвами веселки, так що Ваші фотографії, картинки, фільми та інше будуть відтворені абсолютно достовірно. Підтримуються відеоформати WMV9, MPEG4, MPEG1, DivX, Xvid, для їх установки доведеться скористатися додатковими утилітами на диску з комплекту.

Якість звуку гідне, підлаштувати його під власні вуха допоможе еквалайзер.

Підключається пристрій за допомогою вже давно став стандартним перехідника на міні USB. Пристрій підтримує інтерфейс USB 2.0, що дозволить Вам витрачати якомога менше дорогоцінного часу на перенесення файлів. А поки Ви вирішуєте, що новенького записати в дорогу послухати або подивитися, плеєр благополучно підживлює від комп’ютера свій вбудований акумулятор. Можна, звичайно, обзавестися зарядним пристроєм для підзарядки від електромережі. Розробники стверджують, що повністю заряджений акумулятор буде підтримувати робочий стан протягом п’ятнадцяти годин.

ZEN Stone з’явиться на ринку в двох варіантах обсягу пам’яті. Це 1 і 2 гігабайтні моделі. А от у ZEN Stone Plus розробники вмонтували 2 гб і 4 гб флеш-пам’яті. Також ZEN Stone Plus оснащений вібруючим екраном, FM-радіо, годинами, будильником і еквалайзерами.

Ці моделі окрім МРЗ і WMA форматів дозволяють відтворювати аудіо-файли, що ідеально підходить для прослуховування аудіо книг. А ZEN Stone Plus програє АСС файли, включаючи Tunes Plus. Корпус моделі, доступний у темно-синьому, елегантному чорному, рожевому і золотистому колірних рішеннях. Він має обтічну форму і легко поміщається в долоні. Одного заряду батареї вистачає на 20 годин безперервної роботи плеєра.

У комплект з плеєром входить силіконовий чохол для захисту від механічних пошкоджень і навушники.

Плеєр забезпечений чотирирядковому монохромним дисплеєм, що має біле підсвічування і дозвіл 128х64 пікселя. Основні елементи управління винесені під дисплей, а інші знаходяться збоку: це важіль блокування кнопок і кнопка активізації режиму запису. Кнопки виконані у вигляді прогумованою основи і мають помаранчевий колір (також можуть бути салатового, сірого, синього та чорного кольорів), відповідають за навігацію по меню і перемиканні треків (вперед/назад), а також за рівень гучності. Трохи нижче знаходяться кнопки, виконані з білого пластику: входу в меню, входу в підменю, навігації по файловій системі, скасування, пуску і зупинки відтворення.

Меню плеєра має п’ять режимів. Перший – “Audio”, який відповідає за налаштування еквалайзера, режим відтворення файлів і посилення баса.

Другий – “FM-radio”, відповідає за збереження радіо станцій в одну з 20 осередків пам’яті та режим прийому сигналу. Третя, “Display”, дозволяє налаштувати інформацію, яка буде відображатися на екрані, а також вибрати мову (а тут, як і у попередніх моделей, що потрапили в наш огляд, російської мови немає) або налаштувати час підсвічування. Четвертий режим – “Recording” – здійснює запис як з радіоприймача, так і зовнішніх джерел звуку. Причому є зручна особливість запису радіопередач: якщо пропадає сигнал, запис автоматично зупиняється. Ну, і п’ятий режим – “System”, тут можна налаштувати основні опції і режими плеєра.

Радіоприймач досить непоганий і чіпкий, правда, з автопошуком виявилися невеликі неприємності. Справа в тому, що навіть сигнали середньої потужності можуть бути пропущені, тому частіше доводиться користуватися річний налаштуванням.

Девайс підтримує такі формати, як МР3 й WMA. Якість звуку може порадувати навіть самих вишуканих гурманів, в наших тестах плеєр отримав тверду оцінку “добре”.

При підключенні плеєра до комп’ютера не потрібні ні драйвера, ні спеціальне програмне забезпечення, пристрій визначається як знімний накопичувач. Підключення здійснюється за допомогою USB 2.0, і, в середньому, завантаження здійснюється зі швидкістю 3 Мб в секунду.

Мpio FY700 живиться від однієї батареї ААА, і її має вистачити на 18 годин, хоча розробники і вказують 20: ми робимо таку знижку, спираючись на результати тестування і свої спостереження. Наш вердикт такий – з цим плеєром можна добре проводити час де-небудь за містом!

Плеєр укладений в молочно-білий, або ж чорний корпус з гладкого пластика із згладженими кутами. В цілому плеєр виглядає солідно, навіть можна сказати дорого. Він оснащений TFT дисплеєм 1.5″ роздільною здатністю 128х128 пікселів, що відображає 65536 кольорів. У роботі дисплей у принципі показує досить середні результати: картинка могла б бути значно яскравіше. При навіть не дуже яскравому денному освітленні екран блякне так, що на ньому буде досить складно розглянути відображувану інформацію: заряд батареї, ID3-теги і тривалість треку. Ситуація ускладнюється ще й тим, що системні шрифти у плеєра білі, тому зливаються з кольоровим фоном плеєра. Управління контрастом і яскравістю відсутня.

iRiver E10 відтворює аудіо у форматах MP3, OGG, WMA, ASF – тобто всі найбільш частини використовувані. А ось картинки можна переглядати на ньому тільки у форматі JPEG, що, в принципі, особливо не засмучує кінцевого споживача, оскільки цей формат все одно є найбільш поширеним.

Після ознайомлення з функцією відтворення відео, стає зрозуміло, що ця частина меню плеєра є скоріше маркетинговим ходом, ніж реальністю. По-перше, він підтримує відеофайли тільки формату AVI, на які, до того ж, накладаються дуже високі системні вимоги: дозвіл файлу не повинно перевищувати 128х128 пікселів, бітрейт відеодоріжки – 384 Кбіт/с, бітрейт аудіодоріжки – 128 Кбіт/с, а частота дискретизації аудіо – 44,1 кГц. Ситуація, зізнатися, викликає здивування, тому що на фотографіях системної плати плеєра, доступних в мережі, чітко видно 200-мегагерцовим ARM-пpoцесор виробництва Samsung, потужності якого, по ідеї, має вистачати на куди більш складні завдання.

По-друге, в силу малого дозволу екрану деталі художнього фільму скрадають, тому єдине, що можна на ньому переглядати – це відеокліпи. А заявлена функція запуску файлів формату Shockwave Flash (SWF) не вселила довіри, оскільки на ці файли, знову-таки, накладені дуже високі вимоги.

Плеєр оснащений також FM-тюнером з можливістю запису та диктофоном. Можна стверджувати, що ця частина меню виробникам безсумнівно вдалася: тюнер незвично чіпкий, сторонні шуми при прийомі відсутні. Меню виконано просто і інтуїтивно і русифіковане на гідному рівні, без помилок і друкарських помилок. Є кнопка Smart Key – “гаряча клавіша” для полегшення роботи. Серед цікавих функціональних особливостей цього девайса варто відзначити наявність інфрачервоного порту, який, виконує роль пульта ДУ для телевізорів. У пам’ять плеєра внесено дуже багато моделей та виробників, тому ймовірність того, що ваш апарат не спрацює як ДК, мінімальна.

Звучання у девайса, як завжди, на висоті. Хто захоче його змінити на свій смак вибагливі, існує 13 передустановок еквалайзера плюс одна ручна. Плеєр також оснащений входом/виходом аудіо, до комп’ютера підключається по інтерфейсу USB 2.0. Підзарядка відбувається як через USB-шнур, так і від мережного адаптера. Від однієї зарядки Li-Pol батарея плеєра здатна програвати музику 27 годин поспіль.

Цей стильний плеєр, розміри якого становлять всього 45х96×14 мм при вазі 76 г, стане гідним придбанням для меломанів, які вважають відтворення відео вторинної і далеко не основною функцією медіаплеєра, у главу кута ставлячи якість звучання.

Варто відзначити наявність в плеєрах вбудованого диктофона і 6 різних налаштувань еквалайзера. Пристрої підтримують формати МР3 і WMA. Індекс F, присутній у деяких моделях, означає оснащення FM-тюнером. Плеєри Walkman NWD-B100 представлені в чорному, білому і фіолетовому колірних рішеннях. Очікується, що вони надійдуть у продаж у серпні.

Телефон може грати роль цифрового аудіоплеєра, відеопрогравача, фотоапарата, радіоприймача і накопичувача даних.

Реалізована в плеєрофонів технологія підсилення звуку IСЕроwer від Bang Olufsen $ робить звучання дуже пристойним навіть на маленьких динаміках телефону.

Е740 програє музику у всіх розповсюджених форматах – МР3, WМА I ААС, а також підтримує відеоформати МРЕG4 і Н.263. Модель оснащена 2-дюймовим РК-дисплеєм, здатним відображати понад 262 тис. квітів. Вбудована 30Гб пам’ять може бути доповнена картами пам’яті microSD.

Крім того, апарат працює в трьох діапазонах GSМ, підтримує стандарти передачі даних GPRS i EDGE, а також оснащений адаптером Вluetooth 2.0.

Середня ціна плеєрофонів Е740 $ 260.

Також плеєр здатний відтворювати відео формату AVI, відображати картинки формату JPG і тексти формату ТХТ. Для радіоманов творці передбачили вбудований FM-тюнер, для ігроманів – кілька простих ігор. Ємності акумуляторної батареї цілком достатньо для 5,5 годин роботи в режимі відтворення відео, і 10 годин у режимі відтворення аудіо.

Вартість моделі з 2 Гб, імовірно, складе $ 200, а моделі з 4 Гб – близько $ 230.

Об’єм вбудованої пам’яті становить 2 або 4 Гб. Які можна заповнювати такими форматами аудіо – Mp3, WMA і OGG, відео – WMV і Mpeg1. Також у плеєра є функція диктофона з тривалістю запису до 8 годин.

Особливу увагу розробників була приділена акумулятора, ємність якого становить 520 мА * г. Завдяки якому прослуховувати музику на плеєрі можна до 20 годин без підзарядки. Габарити плеєра становлять 105х40х50 мм, а вага 51 грам.

У майбутньому Самсунг, буде проводити модернізацію на основі результатів споживчих досліджень, які проводяться для того, щоб впроваджувати у свою продукцію найбільш затребувані користувачами функції.

Samsung P2 – медіа-плеєр з широкоформатним дисплеєм. Аудіо та відео – все в одному портативному плеєрі. Який оснащений широкоформатним дисплеєм зі співвідношенням сторін 16: 9 і з можливістю відтворювати відео із частотою 30 кадрів за секунду. Медіа-плеєр компанії Самсунг вийшов з повністю сенсорним інтерфейсом. Samsung P2 також підтримує Emoture за допомогою якого, управління плеєром здійснюється за допомогою пальця.

Мр3-плеєр Samsung T10 у своєму надтонким корпусі укладає багату функціональність. При товщині 7,9 мм і вазі в 43 р. плеєр поєднує в собі FM-радіо, відеоплеєр, диктофон, фотоальбом, програму для читання книг і встановлені ігри. Мр3-плеєр оснащений флеш-пам’яттю обсягів по ¬ мому 4 або 8 гігабайт. Плеєр представлений у двох кольорах: містично ліловому і полуничним-чорному. Розробники моделі обладнали її екраном в 2 дюйми з розширенням QVGA, яке забезпечує кристально чітке зображення. Ще й технологія DNSe 2.0 гарантує потужне звучання. Також плеєр обладнаний технологією Bluetooth 2.0, за допомогою якої можливо підключити до плеєра дві пари бездротових стереонавушників.

Меню організовано стильно і різноманітно, ненав’язливі і добре оформлені заголовки з безліччю корисних підпунктів допоможуть Вам налаштувати плеєр на свій смак. Завдяки сенсорному управлінню Вам не доведеться використовувати всю силу біцепса, трицепса, преса та інших м’язів.

Про функціональності можна говорити добре. Вбудований радіоприймач з функцією запису у форматі МР3 і пам’яттю на 18 станцій. Є запис з вбудованого мікрофона, лінійний вхід дозволить записати пісні глибокого дитинства з аналогових пристроїв. Є чудова по своїй зручності функція вибору конкретного файлу з будь-якої папки, Вам не доведеться перегортати весь масив записів, щоб знайти бажану.

Підтримка аудіо забезпечена у форматах МР3, WMA, OGG, WAV, MS DRM (WMA). А ось з відео, фото та текстом пристрою буде складно, точніше, він не працює з ними. 4-хстрочний OLED дисплей відображає тільки те, що необхідно меломанові.

Про якість звуку скажімо так, X-Cube ніколи (поки і, сподіваємося, так і буде!) Не пас задніх у цьому питанні. У цій моделі він повністю відповідає рівню розробника. Також якість звуку допоможе підстроїти еквалайзер з напередвстановленими сім’ю режимами і двома ефектами.

Експериментуйте!

Підзарядка вбудованого акумулятора відбувається при підключенні плеєра до комп’ютера, заряду надалі вистачає на 12 годин автономної роботи. Швидкий перенесення даних забезпечує інтерфейс USB 2.0, що вже давно стало нормою в плеєробудуванні.

Одним словом, X-Cube 401 компактний і практичний, за мінусом, зрозуміло, можливостей кольорового дисплея. Але він все одно заслуговує на окрему увагу, якщо ці функції для Вас не життєво необхідні.

T.sonic має радіоприймач з пам’яттю на 20 станцій, але невпевнений прийом залишає бажати кращого, з такою якістю він годиться лише для прослуховування новин. Під час запису радіопередач і звуку в режимі диктофона перекодування в МР3 не підтримується. Проте свою безпосереднє призначення – прослуховування завантаженої музики – плеєр відпрацьовує непогано: середня оцінка у звукових тестах виявилася гарною.

Пристрій оснащений вбудованим Li-Ion-акумулятором, який дозволяє слухати музичні файли протягом 14 годин. Для повної зарядки акумулятора необхідно всього 2.5 години.

Дизайн пристрою видає в ньому гаджет, орієнтований на молодіжну аудиторію: він мініатюрний настільки, наскільки може бути мініатюрний сучасний плеєр, забарвлений в яскраві літні кольори – салатовий і оранжевий і одягнений у хай і пластиковий, зате якісно зібраний, а тому дуже міцний корпус.

Яскравий і компактний ML 300 за функціональністю не поступається більш консервативним колегам – одразу помітно, виробник приділяв увагу не тільки зовнішності пристрою, але і його можливостям. Плеєр відтворює всі поширені і часто використовувані формати аудіофайлів – МР3, ASF, WMA (DRM, DRM-1 0), а також дозволяє самостійно записувати композиції або важливі розмови за допомогою вбудованого мікрофона.

Відкриті запису піддаються регулюванню частот за допомогою вбудованого еквалайзера – приємного, помітно змінює звучання плеєра. Якщо вбудованої пам’яті – одного або двох гігабайт залежно від обраної модифікації – виявиться мало, можна скористатися радіоприймачем, який підтримує автоматичну і ручну налаштування частот.

Мабуть, єдиний мінус цього функціонального і симпатичного плеєра – комплектні навушники. Вони не відрізняються високою якістю звучання, через що пристрій не може розкрити повністю свій співочий потенціал. Проста заміна “вух” повністю вирішує проблему, розширюючи діапазон звучання високими і низькими частотами.

У комплекті з iRiver Unit 2 поставляються відмінні стерео-колонки, які роблять плеєри цієї серії в красивий і стильний гаджет.

Можна сказати, що Unit 2 вийшов такий собі надомної міні стереосистемою. У цю систему входять: аудіо, цифрове телебачення (T-DMB), відео (PMP, DVD), FM-радіо із записом, відео конференція, фотоальбом (JPEG) з можливістю перегляду фотографій, електронні книги (Е-Воок), годинник з будильником, а також GPS – навігатор, Wi-Fi, і т.д.

Unit 2 має пам’ять, об’єм якої складає 30 Гб, 2 слота для SD-карт. На задній панелі розміщений повний набір роз’ємів, починаючи композитним відео-та аудіо-і закінчуючи компонентним відео-і цифровим аудіовиходом. Управляти цією стереосистемою можна за допомогою пульта ДУ. Продажі Unit 2 на російському ринку планується почати до кінця 2007 року; коли плеєр з’явиться в Україні, інформації поки немає.

Малі габарити дозволяють використовувати DEF 1000 в транспорті, літаку, машині, вдома або в офісі. Дводюймовий кольоровий РК-дисплей дозволяє переглядати фото-і відеофайли. DEF 1000 підтримує такі аудіо-формати, як МР3, WMA, OGG і WAV; відеоформати MPEG 1/2, AVI, WMV і ASF, а також JPEG-зображення і текст у форматі ТХТ.

Це розважальне пристрій – вдалий варіант мініатюризації музично-розважальних мультимедіа плеєрів (РМР) з вбудованими іграми.

Погодьтеся, вийшло дуже цікавий пристрій – тим більше, за ціною, що істотно нижче, ніж у РМР на жорстких дисках. Звичайно, тут немає багатогігабайтного HDD, але, тим не менше, сміємо припустити, що даний пристрій буде гідно оцінили і стане популярним серед тих меломанів, які ще не можуть дозволити собі дорогий РМР, але вже хочуть мати портативний розважальний центр.

Одним словом, гаджет гідний пильної уваги.

Плеєр має все необхідне для задоволення музичних потреб: вбудований FM-приймач із можливістю запису, диктофон і досить власної пам’яті для запису і відтворення музики у форматах МР3 й WMA. На жаль, якість звуку трохи підвела – тести оцінили його як середнє.

Функція Line-in дозволяє записувати музику через лінійний вхід з іншого відтворюючого пристрою. Є ще одна цікава функція – перегляд текстів пісень (караоке) та синхронне відтворення звуку з текстом. Серед інших приємних особливостей відзначимо також режим програвання сегменту і режим порівняння, який особливо корисний для користувачів, хто вивчає іноземні мови.